Пластикова упаковка — джерело мікропластику в їжі

Пластикове кухонне приладдя та упаковка можуть бути основним джерелом мікро- і нанопластиків у продуктах харчування, показує нова карта доказів.

Нова база даних FCMiNo містить дані про харчову упаковку як джерело мікро- та нанопластиків (МНП) у продуктах харчування. Вона містить детальну інформацію про типи виробів, що контактують з харчовими продуктами, МНП, харчові продукти або харчові імітатори, експериментальний дизайн, надійність даних та посилання на оригінальні дослідження. Джерело: Food Packaging Forum Foundation

Невидиме забруднення їжі

Дослідники з Food Packaging Forum створили першу систематизовану карту доказів, яка демонструє: звичайне використання пластикової упаковки та приладдя призводить до забруднення їжі мікро- і нанопластиками (МНП). «Навіть відкриття пляшки або нарізання продуктів на пластиковій дошці може спричинити потрапляння МНП у їжу», – пояснює д-р Ліза Ціммерманн.

Аналіз охопив 103 наукові дослідження, що вивчали міграцію частинок пластику розміром менше 10 мм у продукти або їх симулятори після контакту з пластиковими матеріалами. Такі дані тепер доступні у відкритій базі FCMiNo, що дозволяє зручно фільтрувати інформацію за типами пластику, розміром частинок, середовищем контакту та іншими параметрами.

Під оком науковців — кухонні предмети

Систематизація даних підтверджує: предмети, що контактують з харчовими продуктами (ПКХП), є ключовим джерелом МНП. Це стосується не лише упаковки, а й повсякденного кухонного приладдя, включаючи ложки, контейнери, плівку, посуд тощо. «Їхній внесок у забруднення продуктів недооцінюється», – підкреслює Ціммерманн.

МНП можуть бути поглинені або вивільнені внаслідок нагрівання, тертя, або зберігання. Особливо це стосується багаторазового використання, старіння пластику або його ушкодження. Науковці наголошують на необхідності запровадити стандартизовані методи тестування та звітності, щоб отримати надійні, порівнювані результати.

Рекомендації для споживачів та політиків

Доктор Джейн Манке закликає до запровадження обов’язкового тестування матеріалів на міграцію МНП перед їх використанням у харчовому виробництві. Це може зменшити потенційний ризик для здоров’я, зокрема пов’язаний із накопиченням полімерів у тканинах або їх впливом на обмін речовин.

«Додаткові дослідження необхідні, щоб охарактеризувати МНП, що вивільняються з різних типів пластику», – зазначає Манке. Водночас споживачі можуть зменшити власний ризик, обираючи альтернативи без пластику – скло, метал, деревину, та уникаючи пластикової упаковки, особливо при нагріванні.

Пластик у їжі — виклик для регуляторів

Ця нова карта доказів – інструмент для прийняття рішень у сфері харчової безпеки, політики та промисловості. Вона заповнює прогалину в знаннях про те, як повсякденне використання пластику стає джерелом внутрішнього забруднення організму. У майбутньому ці дані можуть сприяти створенню нових регуляторних норм щодо виробництва і сертифікації харчової упаковки.

Проблема МНП вимагає системного підходу: дослідження, політики, освітніх кампаній та відповідальної поведінки споживачів. Це лише початок, але перші кроки до вирішення зроблені.