Дослідники реконструювали еволюційну історію поцілунку, з’ясувавши, що ця форма поведінки могла бути властива і неандертальцям.
Команда сформулювала універсальне визначення поцілунку як неагресивного контакту рот-в-рот без передачі їжі. Це дозволило відокремити поцілунки від поведінки, схожої на годування чи ритуальні жести. Як підкреслює Матильда Бріндл, «ми визначаємо поцілунок як неагресивний, спрямований контакт рот-в-рот». Таке уточнення стало основою для аналізу дій приматів і людиноподібних мавп.
Виявлено, що більшість видів великих мавп практикують поцілунки у чуттєвих або соціальних контекстах. Бонобо демонструють тривалі взаємодії язиками, тоді як інші примати поєднують поцілунки з формами примирення. Філогенетичний аналіз показав, що предки великих мавп цілувалися ще 21,5–16,9 мільйона років тому. Дослідники зазначають: «предки великих мавп цілувалися між собою».
Отримані дані дозволили оцінити поведінку неандертальців. Спільні ротові мікроби у сучасних людей і неандертальців свідчать про обмін слиною. Існують альтернативні пояснення, але з урахуванням моделі поцілунків дослідники припускають можливість близьких контактів. Бріндл іронічно зауважує: «я ніколи більше не буду дивитися на неандертальців так само». Це підкреслює зміну погляду на їхній соціальний репертуар.
Поцілунки могли виконувати важливі функції: зміцнення зв’язків, зменшення напруги та регуляцію стосунків у групі. У багатьох видів вони слугують інструментом соціальної взаємодії. Цей механізм емоційної комунікації виявився глибоко вкоріненим у приматів.
Результати засвідчують: поцілунок — не культурний винахід, а поведінка з древнім еволюційним корінням. Вона могла бути притаманна і тим, хто ходив Європою тисячоліття до появи Homo sapiens на континенті.
#поцілунки #існували #ще #млн #років #тому
Source link
