Походження опадів виявилось ключем до ризику глобальних посух

Нове дослідження демонструє, що походження атмосферної вологи суттєво визначає стійкість опадів і вразливість продовольчих регіонів.

Команда Каліфорнійського університету в Сан-Дієго показала, що дощ формується з двох джерел — океанічного та наземного випаровування, яке в роботі названо «переробленими опадами». Коли частка вологи із суші перевищує третину, різко зростає ризик посухи. Ян Цзян наголосив: «Ризик посухи — це не лише кількість дощу, а й те, звідки він походить». Такий підхід дає змогу прогнозувати дефіцит вологи завчасно.

Аналіз майже двадцятирічних супутникових даних виявив критичні регіони — Середній Захід США та Східну Африку. Перший потерпає від «петель зворотного зв’язку опадів», коли висихання ґрунту зменшує подальше випаровування. Це створює самопідсилення посухи, що загрожує глобальним ринкам зерна. Цзян підкреслює, що «управління вологою ґрунту та збереження рослинності стають ключовими». Такі заходи можуть пом’якшити втрати врожаю.

У Східній Африці основним чинником ризику є вирубка лісів, які діють як регіональні дощогенератори. Лісові масиви забезпечують «вологий внесок» завдяки випаровуванню і транспірації — процесу, який в роботі названо «природними дощовиками». Втрата цих екосистем зменшує гарантовану кількість опадів, що безпосередньо впливає на врожайність. Цзян застерігає: «Коли ліси зникають, зникає й частина джерела дощу». Це ставить під удар продовольчу безпеку.

Отримані дані дозволяють створювати карти ризику, що враховують частку наземної та океанічної вологи. Такий інструмент дає змогу політикам та агровиробникам планувати зрошення, терміни посіву й охорону лісів. Автори підкреслюють, що стале управління землею може стабілізувати опади у вразливих регіонах. Нові висновки, опубліковані в Nature Sustainability, відкривають можливості для адаптації до кліматичних змін.