Нове дослідження виявило доказ тривалої посухи на острові Рапа-Нуї у XVI столітті, що могло вплинути на культурні практики місцевих жителів та зменшити будівництво знаменитих кам’яних статуй моаї.
Острів Рапа-Нуї, або Острів Пасхи, довго був символом екологічної катастрофи. Традиційна теорія пов’язувала занепад цивілізації з надмірним використанням природних ресурсів. Проте сучасні дослідження пропонують альтернативний погляд на історію острова.
Нові докази кліматичних змін
Команда вчених під керівництвом Вільяма Д’Андреа з Колумбійського університету виявила важливе відкриття. Вони проаналізували ізотопи водню у восковому покритті стародавнього листя з озерних відкладень. Результати показали значне зменшення опадів на 900 міліметрів щорічно між 1550 та початком 1700-х років.
Для порівняння, сучасна посуха 2010-2017 років зменшила кількість опадів лише на 370 міліметрів. Таке суттєве скорочення вологи мало значно вплинути на життя острова. Подібні кліматичні зміни могли спричинити перегляд культурних пріоритетів місцевого населення.
Переосмислення традиційного наративу
“Наша гіпотеза не вимагає жорстокої війни або демографічного колапсу в 1600 році н.е., але дає розумне пояснення можливих причин міжобщинного конфлікту”, – зазначають дослідники. Вони пропонують альтернативу популярній теорії екологічного колапсу через вирубку лісів для транспортування статуй.
Нові дані узгоджуються з попередніми геологічними дослідженнями. Деніел Манн, геолог з Університету Аляски, раніше виявив ознаки доісторичних посух на острові. “Посухи на Рапа-Нуї трапляються, і вони можуть бути справді драматичними”, – підтверджує він.
Дискусії в науковій спільноті
Не всі археологи погоджуються з інтерпретацією цих даних. Дейл Сімпсон з Університету Іллінойсу визнає достовірність кліматичних доказів. Проте він висловлює сумніви щодо культурних висновків, зроблених на їхній основі.
Карл Ліпо з Бінгемтонського університету також скептично ставиться до причинно-наслідкових зв’язків. Він вказує на відсутність доказів недоїдання в людських останках того періоду. Також немає підтверджень повного припинення роботи в каменоломнях для виготовлення моаї.
Складність культурних адаптацій
Вплив посухи на будівництво моаї залишається предметом дискусій. Зменшення доступності прісної води могло перенаправити ресурси громади. Жителі, ймовірно, змушені були переоцінити пріоритети для виживання.
“Ми так зосереджені на цьому екологічному колапсі, хоча саме ці речі могли б зупинити виготовлення статуй”, – зауважує Сімпсон. Екологічні зміни могли стати каталізатором культурних трансформацій без демографічної катастрофи.
Адаптація замість колапсу
Нові дослідження підкреслюють стійкість рапануйської культури. Жителі острова адаптувалися до мінливих умов навколишнього середовища. Вони підлаштовували свої культурні практики відповідно до наявних ресурсів.
Той факт, що населення впоралося з тривалою посухою, свідчить про їхню винахідливість. Зміни в культурних практиках відображають не колапс, а пристосування до нових умов. Як зазначає Ліпо, це “додає більше доказів того, що жителі Рапа-Нуї повинні були справлятися з тим, що острів змінювався”.
Результати дослідження очікують публікації в рецензованому науковому журналі. Вони додають важливий елемент до розуміння складної історії острова Рапа-Нуї та ставлять під сумнів спрощені наративи про екологічний колапс. Майбутні археологічні та палеокліматичні дослідження допоможуть краще зрозуміти взаємозв’язок між кліматичними змінами та культурними трансформаціями.
#Посуха #змусила #народ #РапаНуї #зупинити #створення #моаї
Source link
