Реконструйовано геном іспанського грипу зі Швейцарії

Дослідження зразка вірусу 1918 року показало, що вже на початку пандемії грип мав три ключові механізми адаптації до людини.

Генетичний прорив із глибини часу

Команда з університетів Базеля та Цюріха успішно відновила геном вірусу грипу H1N1, що викликав пандемію 1918–1920 років, використовуючи формаліновий зразок 18-річного пацієнта, який помер у липні 1918-го. Це перший зафіксований геном зі Швейцарії часів пандемії. “Це відкриває нові можливості для розуміння динаміки адаптації вірусу в Європі”, – зазначила Верена Шюнеманн.

Три адаптивні мутації

Порівняння з німецькими та американськими штамами показало, що вже на ранній стадії пандемії вірус мав три важливі мутації. Дві з них давали змогу уникати імунного захисту людини, а третя — покращувала зчеплення з людськими клітинами. Це робило вірус більш стійким та інфекційним.

“Ми змогли відновити ці мутації завдяки новому методу обробки стародавньої РНК”, — пояснив Крістіан Урбан.

Історія, що має значення

Попри смертність від 20 до 100 мільйонів осіб, механізми еволюції іспанського грипу довго залишались загадкою. Вірус містив РНК — генетичний матеріал, що деградує значно швидше, ніж ДНК, що значно ускладнювало дослідження. Застосування нових методів дозволило розшифрувати давній вірус у деталях, раніше недоступних науці.

Застосування у сучасності

Ці результати важливі не лише для історії. Уроки з пандемії 1918 року допомагають краще розуміти швидку еволюцію вірусів, таких як SARS-CoV-2. Нові пандемії, що виникають сьогодні, вимагають глибокого знання шляхів адаптації збудників, аби встигати з відповіддю. Історичні зразки — це ключ до майбутньої біозахищеності.