Секрет середньовічних книг розкрито

Новаторське дослідження з використанням методів біокодикології виявило широке застосування тюленячої шкіри для виготовлення палітурок середньовічних книг, що суттєво змінює наші уявлення про книжкову справу того періоду.

Міжнародна команда науковців опублікувала в журналі Royal Society Open Science результати аналізу середньовічних книг, що походять з різних європейських абатств. Традиційно вважалося, що для виготовлення палітурок (зовнішніх захисних обкладинок) монахи використовували переважно шкіру наземних тварин — оленів, кабанів та інших доступних видів. Проте ретельний аналіз книг, датованих XII-XIII століттями, виявив несподіваний факт: велика кількість палітурок була виготовлена зі шкіри різних видів тюленів.

Дослідники застосували комплексний підхід, поєднавши мас-спектрометрію та аналіз давньої ДНК, що дозволило точно ідентифікувати походження матеріалів. Такий міждисциплінарний метод демонструє потенціал сучасних технологій для розкриття невідомих аспектів середньовічного ремісництва та торгових зв’язків.

Методологія та ключові знахідки

Початкова фаза дослідження зосередилася на 19 книгах з бібліотеки абатства Клерво у Франції, виготовлених між 1140 і 1275 роками. Аналіз показав, що всі вони мали палітурки з тюленячої шкіри. Для перевірки поширеності цієї практики дослідники розширили вибірку, включивши ще 13 книг з абатств Франції, Англії та Бельгії того ж періоду (1150-1250 рр.), і виявили аналогічні результати.

Особливо цікавим аспектом відкриття є різноманітність використаних видів тюленів. Науковці ідентифікували шкіру гренландських, морських та бородатих тюленів, що походили з різних регіонів: від узбережжя Скандинавії до Гренландії, Шотландії, Ісландії та Данії. Це свідчить про існування розгалуженої торговельної мережі, через яку екзотичні матеріали потрапляли до монастирських майстерень.

Дослідження показало, що абатства, де створювалися проаналізовані книги, розташовувалися вздовж важливих торгових шляхів XIII століття, особливо північних маршрутів. Цікаво, що різні монастирські спільноти виявляли певні уподобання щодо конкретних типів тюленячої шкіри, переважно керуючись їхнім кольором та, ймовірно, якістю.

Практичні міркування та історичний контекст

Науковці припускають, що вибір тюленячої шкіри для палітурок був зумовлений її практичними перевагами. Шкіра морських ссавців має вищу водостійкість порівняно зі шкірою наземних тварин, що робило її ідеальним матеріалом для захисту цінних рукописів від вологи та інших зовнішніх чинників.

Цікавим лінгвістичним спостереженням є те, що середньовічні монахи, можливо, не мали спеціального терміну для позначення тюленів у своїй мові. Дослідники зазначають, що залишається невідомим, чи усвідомлювали ремісники, що працюють саме з тюленячою шкірою, чи сприймали її просто як особливо якісний різновид шкіряного матеріалу.

Відкриття вказує на більш складні та розгалужені торговельні мережі середньовічної Європи, ніж вважалося раніше. Наявність тюленячої шкіри з віддалених північних регіонів у французьких, англійських та бельгійських абатствах демонструє інтенсивність комерційних зв’язків та обміну товарами на далекі відстані.

Це дослідження не лише розкриває невідомий аспект середньовічного книговиробництва, але й підкреслює важливість міждисциплінарного підходу, що поєднує археологію, біоінформатику та історичні науки для глибшого розуміння матеріальної культури минулого. Воно також демонструє потенціал біокодикології — відносно нової галузі, що застосовує методи природничих наук до вивчення стародавніх книг та рукописів.