Смертельний секрет армії Наполеона розкрито через 200 років!

Дослідження, проведене командою Інституту Пастера, вперше виявило нові патогени, які могли спричинити масові смерті під час відступу армії Наполеона з Росії у 1812 році.

Науковці дослідили ДНК із зубів 13 французьких солдатів, похованих у Вільнюсі, і не знайшли слідів збудників висипного тифу чи окопної лихоманки, які раніше вважалися основними причинами епідемій. Натомість за допомогою метагеномного аналізу — методу, що дозволяє виявити весь спектр мікробного ДНК у зразку — було виявлено Salmonella enterica (збудник паратифу) та Borrelia recurrentis (збудник вошивої рецидивної лихоманки).

«Розумним сценарієм смерті цих солдатів було б поєднання втоми, застуди і декількох захворювань, включаючи паратиф і вошиву рецидивну лихоманку», — зазначає Ніколас Раскован, керівник дослідження. Це відкриття переглядає усталені уявлення про епідеміологічну картину армії Наполеона і демонструє високу ефективність сучасних молекулярно-біологічних методів у реконструкції подій минулого.

Раніше дослідження ґрунтувалися на цільовому ампліфікуванні конкретних фрагментів ДНК, передбачаючи наявність певних збудників. Новий підхід дозволяє виявити навіть ті патогени, про які не підозрювали. Це дає можливість відновлювати повнішу і точнішу картину інфекційних процесів, що впливали на історичні події.

Професор Саллі Васеф з Квінслендського технологічного університету застерігає, що висновки є попередніми: «Мікробна ДНК у зразках була у дуже малих кількостях, що зменшує достовірність однозначного діагнозу». На її думку, для підтвердження результатів необхідно дослідити ширший спектр поховань солдатів, загиблих під час цієї кампанії.

Незважаючи на обмеження, дослідження відкриває нові перспективи для вивчення ролі хвороб у масових смертях у військових конфліктах минулого. Васеф наголошує: «Така робота має великий потенціал для з’ясування ролі хвороб у зменшенні чисельності населення, особливо в тих випадках, коли письмові джерела відсутні або викривлені».

Цей приклад підтверджує, що історична реконструкція епідемій за допомогою ДНК-аналізу може відігравати важливу роль не лише у вивченні минулого, а й у розумінні впливу хвороб на хід історії. У випадку відступу армії Наполеона біологічні чинники могли бути не менш фатальними, ніж військові поразки чи суворий клімат.