Сонячний спалах вимкнув радіозвʼязок і майже не дав полярних сяйв

Один із найпотужніших типів сонячних вибухів за лічені хвилини зміг «вимкнути» радіозвʼязок над частиною Північної Америки — і водночас майже не подарував очікуваного шоу полярних сяйв. Саме так поводився спалах класу X1.1 із активної ділянки AR4479 на Сонці, про який розповідає видання Space.com.

Що відомо коротко

• 30 червня активна ділянка Сонця AR4479 викинула потужний спалах класу X1.1, спрямований у бік Землі.
• Потік рентгенівського випромінювання дістався нашої планети трохи більш ніж за 8 хвилин, спричинивши сильні радіозатемнення рівня R3.
• Постраждали користувачі високочастотного радіозвʼязку на освітленому Сонцем боці Землі, зокрема над частинами Північної Америки.
• Спалах супроводжувався корональним викидом маси (CME), але основна хмара плазми полетіла переважно на північ від напрямку на Землю.
• Очікується лише «дотичний» удар CME близько 3 липня, тож імовірність сильних геомагнітних бур і масштабних полярних сяйв низька.

Чому спалах миттєво глушить радіо, а полярні сяйва запізнюються

Сонячний спалах можна уявити як раптовий «коротке замикання» у магнітних полях навколо плям на Сонці. Коли ці поля перекручуються й раптово перебудовуються, вивільняється величезна кількість енергії у вигляді рентгенівського та ультрафіолетового випромінювання.

Це випромінювання летить зі швидкістю світла, тому досягає Землі приблизно за вісім хвилин. Воно різко «підсмажує» верхні шари атмосфери, роблячи їх щільнішими для радіохвиль. У результаті високочастотні сигнали, які зазвичай відбиваються від іоносфери й «ковзають» над горизонтом, раптом починають поглинатися, ніби хтось накрив антену товстою ковдрою.

Полярні сяйва, навпаки, повʼязані не з миттєвим спалахом, а з повільнішою хмарою заряджених частинок — корональним викидом маси. Ці частинки рухаються значно повільніше за світло й зазвичай дістаються Землі за один-три дні. Лише коли вони стикаються з магнітним полем нашої планети й «просочуються» вздовж силових ліній до полюсів, ми бачимо танцюючі завіси сяйва на небі.

Як саме відбувся спалах X1.1 і що він спричинив

30 червня активна сонячна область AR4479, обернена до Землі, вивільнила спалах класу X1.1. За даними Центру прогнозування космічної погоди NOAA, максимум події припав на 16:50 за східноамериканським часом (20:50 GMT).

Коли рентгенівське випромінювання спалаху досягло Землі, воно викликало сильні радіозатемнення рівня R3 на освітленому боці планети. Найбільше постраждали користувачі високочастотного (HF) радіозвʼязку над частинами Північної Америки: сигнали могли тимчасово погіршуватися або повністю зникати, поки спалах був на піку.

Паралельно із цим Сонце викинуло корональну масу — гігантську хмару намагніченої плазми, що полетіла в міжпланетний простір. Якщо така хмара спрямована прямо на Землю, вона може вдарити по магнітосфері й спричинити геомагнітну бурю, яка, своєю чергою, підсилює полярні сяйва.

Однак перші спостереження показують, що цього разу CME рухається переважно на північ від прямої лінії «Сонце — Земля». Тобто наша планета, ймовірно, отримає лише «край» цієї хмари, а не прямий удар.

Чому цього разу не варто чекати великого шоу полярних сяйв

Попри те, що спалах був потужним, нинішній корональний викид маси, за попередніми оцінками, навряд чи спричинить значну геомагнітну бурю. Прогнози вказують на можливий легкий, «дотичний» удар близько 3 липня, але без серйозних наслідків.

Це означає, що шанси побачити яскраві полярні сяйва далеко на південь від полярних широт залишаються низькими. Для мешканців середніх широт, які сподівалися на «космічний феєрверк» напередодні свят, цього разу природа, схоже, обмежиться лише невеликим натяком.

Водночас активна область AR4479 усе ще спрямована до Землі. Якщо ця «неспокійна» сонячна пляма викине новий спалах із краще зорієнтованим корональним викидом, ситуація може швидко змінитися. Саме тому фахівці з космічної погоди уважно стежать за цією ділянкою Сонця в найближчі дні.

Що таке сонячні спалахи та корональні викиди маси

Сонячні спалахи — це раптові викиди енергії, що виникають, коли магнітні поля навколо сонячних плям перекручуються й раптово «перепідключаються». Їх класифікують за пʼятьма основними класами: A, B, C, M і X. Кожен наступний клас приблизно вдесятеро потужніший за попередній, а всередині класу є додаткова шкала (наприклад, X1, X2 тощо).

Корональні викиди маси (CME) поводяться інакше. Це не спалах світла, а величезна хмара заряджених частинок, яку Сонце буквально «викидає» в космос. Вони рухаються повільніше за світло й зазвичай дістаються Землі за один-три дні. Якщо така хмара має «правильну» магнітну орієнтацію, вона може сильно збурити магнітне поле нашої планети й викликати геомагнітну бурю.

Умовно кажучи, спалах — це миттєвий спалах фотоспалаху, який одразу засліплює камеру, а CME — це хвиля людей, що через кілька секунд накриває сцену. Обидва явища повʼязані, але діють по-різному й у різні часові масштаби.

FAQ

Цей спалах уже повністю завершився чи ще може впливати на Землю?

Сам спалах тривав недовго, а його рентгенівське випромінювання вже давно минуло. Однак повʼязаний із ним корональний викид маси ще в дорозі, і його «дотичний» вплив на магнітосферу Землі можливий близько 3 липня.

Чому радіозвʼязок страждає, а інтернет і мобільний звʼязок зазвичай працюють?

Насамперед страждають високочастотні (HF) радіосистеми, які покладаються на відбиття сигналу від іоносфери. Більшість сучасних систем звʼязку, як-от мобільний інтернет, використовують інші частоти та інфраструктуру, тому вони менш чутливі до короткочасних радіозатемнень такого типу.

Чи може подібний спалах бути небезпечним для людей на поверхні Землі?

Атмосфера Землі добре захищає нас від більшості випромінювання сонячних спалахів, тому для людей на поверхні ризик мінімальний. Набагато вразливішими є супутники, космічні апарати та астронавти, а також системи звʼязку й навігації.

Чи означає цей спалах, що Сонце входить у більш активну фазу?

Окремий спалах не дає повної картини, але потужні події класу X зазвичай трапляються частіше під час максимуму сонячного циклу. Фахівці з космічної погоди відстежують загальну кількість і силу спалахів, щоб оцінити рівень активності Сонця.

🤯 Один і той самий вибух на Сонці може одночасно «глушити» наші радіосигнали й майже не торкатися магнітного щита планети — усе залежить від того, куди саме спрямована хмара плазми й як вона зорієнтована в магнітному полі. Такі події нагадують, що ми живемо в динамічній системі «Земля–Сонце», де навіть короткий спалах за 150 мільйонів кілометрів здатен відчутно втрутитися в наші технології.