Сонячний телескоп Іноуе показав петлі завширшки 21 км

Сонячний телескоп Іноуе вперше дозволив побачити надтонкі корональні петлі, розширивши межі просторової роздільної здатності у сонячній фізиці.

Завдяки інструменту Visible Broadband Imager (VBI), налаштованому на довжину хвилі H-альфа (656,28 нм), астрономи змогли фіксувати структури шириною до 21 км. Це перевищує можливості будь-якого іншого сонячного телескопа у понад два з половиною рази. “Знати, що телескоп теоретично може щось робити – це одне… Насправді спостерігати це – захоплює”, – зауважила Марія Казаченко, дослідниця NSO. Саме ці зображення відкрили неочікувані можливості для аналізу динаміки сонячних спалахів.

Під час спалаху класу X1.3, що відбувся 8 серпня 2024 року, VBI зафіксував найдетальніші в історії зображення корональних петель. Темні ниткоподібні дуги, що вигинаються над яскравими стрічками спалаху, стали першими візуальними доказами фундаментальної архітектури сонячних спалахів. “Ми шукали одне, а натрапили на щось ще більш інтригуюче”, – поділилася Казаченко. Це не лише естетично вражаюче, але й науково проривне спостереження.

Теоретично було відомо, що корональні петлі можуть мати ширину від 10 до 100 км. Однак раніше не існувало технічної змоги їх спостерігати безпосередньо. “Ми нарешті зазирнули в просторові масштаби, про які міркували роками”, – сказав Коул Тамбуррі, провідний автор дослідження. Він також припустив, що ці петлі можуть бути “фундаментальними будівельними блоками архітектури спалахів”, тобто найменшими незалежними одиницями енергетичних процесів у короні.

Зображення спалаху з високою роздільною здатністю від сонячного телескопа Іноуе, зроблене 8 серпня 2024 року о 20:12 за Гринвічем. Зображення має розмір близько 4 діаметрів Землі з кожного боку. Для наочності додані позначення різних відповідних областей зображення: стрічки спалахів (яскраві ділянки вивільнення енергії в щільних нижніх шарах сонячної атмосфери) і аркада корональних петель (дуги плазми, що окреслюють силові лінії магнітного поля, які переносять енергію від корони до стрічок спалахів). Зображення: NSF/NSO/AURA

Рекордні зображення дозволяють побачити магнітні структури з безпрецедентною точністю. Відео, зняте телескопом Іноуе і прискорене у 100 разів, показує динамічну еволюцію плазмових структур у реальному часі. Дослідницька група нарахувала сотні окремих петель, деякі з яких сягали межі роздільної здатності телескопа – приблизно 24 км. “Це все одно, що перейти від бачення лісу до бачення кожного окремого дерева”, – образно зазначив Тамбуррі.

Ці результати мають потенціал змінити підходи до прогнозування космічної погоди. Адже корональні петлі відіграють ключову роль у вивільненні енергії під час спалахів. Їх краще розуміння допоможе уточнити моделі магнітного перез’єднання – головного механізму спалахової активності. “Ми нарешті бачимо Сонце в тих масштабах, в яких воно працює”, – підсумував Тамбуррі.

Отже, спостереження за спалахом 8 серпня 2024 року стало знаковим моментом у сонячній науці, наочно демонструючи силу сучасної астрономічної інструменталії й відкриваючи шлях до нової ери дослідження активності Сонця.