Тропічні риби з’являються в помірних водах Австралії

Види у світовому океані швидко змінюють свої ареали під впливом кліматичних змін, і для їхнього відстеження потрібні нові методи.

Сьогодні відомо, що понад 12 000 видів на планеті вже пересунули свої домівки — на суші, у прісних водоймах і в морях. Тропічні риби все частіше з’являються у прохолодніших широтах, зокрема на рифах помірного поясу. Східне узбережжя Австралії є прикладом такого процесу, адже тут океан нагрівається одним з найшвидших темпів у світі.

Традиційні візуальні обстеження, які проводять дайвери, мають обмеження: нічні, печерні або рідкісні види часто залишаються непоміченими. Саме тому дослідники використали метод екологічної ДНК (“еДНК”), що базується на збиранні та аналізі генетичних фрагментів у воді. Цей підхід дає змогу виявляти навіть тих риб, яких ніколи не реєстрували у певних регіонах.

Поєднання двох методів дало найповнішу картину. Так, еДНК показала наявність тропічних видів у помірних водах — серед них риба-хірург (Acanthurus lineatus), риба-папуга звичайна (Scarus psittacus) і риба-дикобраз (Diodon liturosus). Навпаки, риби помірних широт краще виявлялися під час візуальних досліджень. Це доводить: еДНК не замінює традиційні методи, а доповнює їх.

Кожен організм залишає генетичні “відбитки” у середовищі — слиз, луску, відходи. Ці мікросліди, подібно до криміналістичних доказів, можна виявити у літрах морської води. Методика з’явилася ще у 1980-х роках, а нині використовується для моніторингу біорізноманіття від ґрунту до океанів.

У масштабному дослідженні на 2 000 км узбережжя Австралії було проведено паралельні візуальні огляди та аналіз зразків води. Секвенування еДНК показало сотні видів, серед яких траплялися ті, що раніше не фіксувалися у цих широтах. Завдяки цьому вдалося простежити приховані міграції рибних спільнот, що є ключем до розуміння впливу клімату на океани.

Головний висновок: поєднання класичних методів і еДНК створює найточніший інструмент для відстеження переміщення видів. Це дозволяє не тільки фіксувати зміни у реальному часі, а й прогнозувати, як океанські екосистеми трансформуватимуться у майбутньому.