Туманність IC418 змінила вигляд за 130 років спостережень

Планетарна туманність IC 418, відома як «Спірографічна туманність», стала унікальним прикладом зіркової еволюції, яку вдалося простежити протягом понад 130 років спостережень.

Розташована в сузір’ї Зайця на відстані близько 2000 світлових років від Землі, IC 418 — це рештки вмираючої зорі, що скинула зовнішні оболонки і готується стати білим карликом. Її яскрава, переплетена структура вказує на складні процеси втрати маси. “Центральна зірка нагрілася на 3000°C з моменту відкриття — у десятки тисяч разів швидше, ніж Сонце”, — зазначає астроном Альберт Зійлстра. Це відкриття змінює наше уявлення про швидкість фінальних стадій зоряної еволюції.

IC 418 була відкрита 1891 року Вільяміною Флемінг — однією з перших жінок-астрономів. Відтоді туманність активно спостерігали, зокрема за допомогою космічного телескопа «Габбл». Завдяки архівним спектроскопічним даним, починаючи з 1893 року, дослідники змогли простежити зміни в складі та температурі зірки. Лінії водню й іонізованого кисню стали ключовими у вивченні еволюційних змін об’єкта.

Планетарна туманність формується, коли зірка середньої маси вступає у фазу червоного гіганта, а потім втрачає оболонки, залишаючи в центрі гаряче зоряне ядро, що світиться, освітлюючи газ навколо. У випадку IC 418 це ядро наразі проходить фазу активного нагрівання — явище, яке раніше не спостерігалося з такою швидкістю. “Це перше дослідження, яке документує еволюцію зірки від червоного гіганта до білого карлика в реальному астрономічному часі”, — каже Зійлстра.

Особливо важливою виявилася концентрація вуглецю в туманності. Це означає, що зірка збагатилася вуглецем ще до скидання оболонки. Вчені з’ясували, що початкова маса зорі була лише на 40% більшою за масу Сонця. “Це нижче, ніж очікувалося, й вказує, що навіть такі зірки можуть бути головним джерелом космічного вуглецю — ключового елемента для органічного життя”, — наголошує Зійлстра.

Дослідження підкреслює важливість історичних астрономічних записів. Завдяки скляним пластинам та зошитам 19–20 століття наука отримує унікальні довгострокові дані, які дозволяють виявляти повільні, але вирішальні космічні зміни. IC 418 — це не лише красивий об’єкт на небі, а й вікно в майбутнє нашого Сонця та джерело знань про походження життєво важливих елементів у Всесвіті.