У щелепі динозавра знайшли кістку крокодила

Новий вид мегараптора, Joaquinraptor casali, описаний палеонтологами з Аргентини, становить важливий внесок у розуміння палеоекології хижих тероподів Південної Америки наприкінці крейди.

Мегараптори (Megaraptora) — група тероподів, що еволюціонували в умовах відсутності тиранозаврів на південних континентах. Для них характерні подовжені передні кінцівки з гіпертрофованими кігтями на перших пальцях, що відрізняє їх від представників родини Tyrannosauridae, у яких передні кінцівки редукувалися. Ці морфологічні особливості вказують на активне використання передніх кінцівок у полюванні та маніпуляції здобиччю.

Залишки Joaquinraptor casali, датовані приблизно 68 млн років, включають фрагменти черепа, нижньої щелепи, кінцівок і хвостових хребців, що робить їх одними з найбільш повних серед відомих мегарапторів. Оцінки свідчать, що тварина сягала понад 7 метрів завдовжки та важила більше 1000 кг, займаючи екологічну нішу верхівкового хижака.

Найбільш унікальною знахідкою є кістка кінцівки крокодилоподібного, виявлена між щелепними кістками Joaquinraptor. Вона демонструє контакт із зубами та має сліди пошкоджень, що, ймовірно, пов’язані з укусами. Це дає одні з найпряміших доказів раціону мегарапторів, які, очевидно, включали крокодилоподібних архозаврів. Альтернативні інтерпретації (зокрема, випадкове потрапляння кістки після смерті) не виключаються, проте морфологічні свідчення підтримують сценарій активної трофічної взаємодії.

Гістологічний аналіз великогомілкової кістки показав наявність ліній зупинки росту (LAGs), що дозволило оцінити мінімальний вік особини у 19 років. Це свідчить про статеву зрілість динозавра при неповному завершенні онтогенетичного розвитку.

У південних широтах відсутність тиранозаврів сприяла адаптивному розширенню мегарапторів, які, зберігши струнку морфологію, розвинули потужні передні кінцівки як альтернативну стратегію хижацтва. Це підкреслює їхню роль як домінантних тероподів у Патагонії та, ймовірно, Австралії до кінця крейдового періоду.

Таким чином, відкриття Joaquinraptor casali не лише доповнює таксономічне різноманіття мегарапторів, але й надає унікальні дані про харчову екологію, морфофункціональні адаптації та життєвий цикл цієї групи. Робота, опублікована у Nature Communications (2025), відкриває нові напрями досліджень у вивченні тероподових екосистем пізньої крейди Південної Америки.