У Туреччині знайшли сотні міст ймовірної лувійської цивілізації

Нові дані з понад чотирьохсот пам’яток у західній Туреччині свідчать про можливе існування недооціненої лувійської цивілізації доби бронзи.

За останнє десятиліття команда Еберхарда Занггера дослідила сотні поселень, у яких археологи виявили кераміку бронзового віку. Науковці створили базу з 483 об’єктів діаметром понад 100 метрів, що свідчить про довге й стабільне проживання «кількох сотень людей протягом багатьох століть». Занггер припускає, що ці поселення формували низку малих держав, подібних до мікенських, які він називає лувійськими. Він наголошує, що регіональний контекст раніше був недооцінений через увагу до окремих пунктів розкопок.

Дослідники визнають, що концепція лувійських держав не суперечить відомим джерелам. Гай Міддлтон підкреслює: «У західній Анатолії існувало велике королівство під назвою Арзава», яке навіть листувалося з єгиптом. Водночас археологічні шари бронзового віку часто приховані під пізнішими культурними нашаруваннями. Занггер пояснює, що розкопки таких комплексів можуть тривати десятиліттями. Скепсис залишається, адже, як зауважує Іан Рутерфорд, ми не знаємо, чи всі мешканці регіону були саме лувійцями.

Найсуперечливішою є ідея Занггера про політичну коаліцію лувійських держав, здатну впливати на події у східному Середземномор’ї. Він припускає, що саме така коаліція спричинила падіння хетської цивілізації близько 3200 років тому. Дослідник також пов’язує лувійців із «морськими народами», хоча інші науковці вважають занепад більш складним процесом. Ймовірно, взаємодія держав була багатокомпонентною та динамічною.

Занггер наводить несподіваний аргумент — давньогрецьку легенду про Троянську війну. Він вважає, що Троя могла бути частиною лувійського світу, а сама війна — метафорою великого конфлікту між мікенцями та коаліцією кількох лувійських держав. Як він зазначає: «Художня література має бути логічною», тому десятирічна облога малого міста видається малоймовірною без ширшого історичного контексту.

Нові археологічні дані відкривають перспективу переосмислення політичної мапи західної Анатолії доби бронзи та підкреслюють, наскільки недослідженим залишається цей регіон.