Виявлення газоподібного метану над поверхнею карликової планети Макемаке свідчить про можливу атмосферу або геологічну активність на межі Сонячної системи.
Команда під керівництвом SwRI використала спостереження телескопа Вебб (білий), щоб виявити газ метан на далекій карликовій планеті Макемаке. Різкі піки емісії біля 3,3 мкм вказують на наявність метану в газовій фазі над поверхнею Макемаке. Для порівняння накладено континуальну модель (блакитний колір); піки газового випромінювання ідентифіковано там, де спостережуваний спектр піднімається над континуумом. На задньому плані показано художнє зображення поверхні Макемаке. Фото: Надано з люб’язності S. Protopapa, I. Wong/SwRI/STScI/NASA/ESA/CSA
За допомогою телескопа імені Джеймса Вебба команда науковців виявила, що «метан присутній у газовій фазі над поверхнею», – пояснила доктор Сільвія Протопапа. Це відкриття перетворює Макемаке на другий після Плутона об’єкт, де зафіксовано газ. Важливо, що метан з’являється не лише як замерзлий лід, а й як флуоресцентна емісія, збуджена сонячним світлом.
Фахівці припускають два сценарії: наявність тонкої атмосфери, подібної до плутонівської, або локальну активність — наприклад, кріовулканічні спалахи. «Макемаке — не залишок, а динамічне тіло, де метановий лід все ще еволюціонує», — наголошує Протопапа. Теплові аномалії і дивна поведінка льодів можуть бути пов’язані з вивільненням газів із надр.
На думку дослідників, температурні моделі вказують на наявність газу при 40 Кельвінах із тиском усього 10 пікобарів. Це у мільйон разів розрідженіше, ніж атмосфера Плутона. «Майбутні спостереження Вебба дозволять визначити джерело метану — атмосферу чи шлейфи», — зазначає Ян Вонг.
За словами Протопапи, інтенсивність можливих шлейфів може сягати кількох сотень кілограмів метану на секунду. Це порівнянно з активністю супутника Сатурна Енцелада. Спостереження за Макемаке дають унікальну змогу дослідити еволюцію льодових тіл на окраїнах Сонячної системи.
#Учені #знайшли #ознаки #можливої #атмосфери #за #Нептуном
Source link
