Дослідники з Університету Фудань проаналізували багаторічні спостереження за тропічними циклонами, створивши імовірнісну модель для пояснення змін у розподілі їхніх кластерів.
На цьому знімку, зробленому супутником NOAA GOES-16 14 вересня 2020 року, видно п’ять тропічних систем, що одночасно кружляють в басейні Атлантичного океану. Зліва направо: ураган Саллі в Мексиканській затоці, ураган Полетт на схід від Кароліни, залишки тропічного шторму Рене в центральній Атлантиці та тропічні шторми Тедді і Вікі у східній Атлантиці. Загалом у вересні 2020 року сформувалося 10 названих штормів – найбільше для будь-якого місяця за всю історію спостережень. Фото: NOAA
Виявлено, що за останні десятиліття гаряча точка цього явища змістилася з північно-західної частини Тихого океану до басейну Північної Атлантики. Це зростання загрози вимагає від прибережних держав Атлантики проактивних стратегій захисту, адже кластери штормів завдають непропорційно великої шкоди через короткі інтервали між ударами.
Модель враховувала частоту, тривалість і сезонність штормів, проте в окремі роки недооцінювала ймовірність формування кластерів. Додатковий аналіз показав, що синоптичні масштабні хвилі — атмосферні збурення у формі ланцюга — істотно підвищують шанси утворення кількох циклонів одночасно.
Вчені також пов’язали зміни з типом потепління, подібним до Ла-Ніньї, коли східна частина Тихого океану нагрівається повільніше, ніж західна. Такий режим не лише впливає на частоту штормів, але й посилює хвильові збурення, що зміщують осередки циклогенезу до Атлантики.
#Урагани #Атлантиці #частішають #через #зміну #клімату
Source link
