В Альпах виявили найдавніший лід Західної Європи

Виявлення найдавнішого льодовика Західної Європи у французьких Альпах відкриває повний кліматичний та атмосферний архів останніх 12 000 років.

Льодовики як хроніки клімату

Льодовики, як природні архіви, зберігають незамулену історію атмосфери у вигляді хімічних шарів. Зокрема, дослідження 40-метрового крижаного керна з Дому дю Гуттер на Монблані, проведене міжнародною групою вчених, стало проривом у вивченні палеоклімату. Метод радіовуглецевого датування дозволив точно зафіксувати вік льоду, який сягає кінця останнього льодовикового періоду. “Вперше ми маємо досить повні дані про хімічний склад атмосфери та опадів в Альпах, починаючи з мезоліту”, – зазначив Джо Макконнелл.

У керні зафіксовані сліди аерозолів – мікрочастинок, які формують хмари та впливають на радіаційний баланс атмосфери. Йдеться про пил, сажу, морську сіль, сірку та техногенні забруднювачі, які відіграють критичну роль у формуванні регіонального клімату. “Крижані керни, зібрані з льодовиків, розташованих близько до джерел, часто є найбільш інформативними”, – пояснив автор дослідження Мішель Легран. Унікальність льодовика Монблану полягає в його здатності фіксувати локальні кліматичні умови в центрі Європи.

Палеокліматичний перехід та людський вплив

Крижаний запис свідчить про історичну зміну клімату з льодовикового до міжльодовикового періоду, що супроводжувався розвитком людської цивілізації. У льодовому архіві відображено перехід від мисливсько-збиральної економіки до сільського господарства, індустріалізації та урбанізації. “Все це відбувається навколо цього льодовикового ядра”, – наголосив Макконнелл. Цей архів дозволяє простежити динаміку забруднення, економічних криз і змін у природних екосистемах.

Аналіз керна здійснено з використанням методу безперервного потоку – розтоплення льоду і реєстрація хімічного складу кожного шару. Попри теплі температури 20-го століття, “льодовиковий рекорд ще не зазнав впливу танення”, – зазначив Натан Челлман. Для датування часу в межах шару застосовано поєднання ізотопних і радіометричних методів. Це дозволило визначити, що найглибші шари льоду збереглися ще з останнього льодовикового періоду.

Деталі кліматичних змін: пил, фосфор і морська сіль

Записи показують різке підвищення фосфору у голоцені – свідчення зростання рослинності через потепління. Морська сіль, зафіксована в шарах льоду, відображає силу вітрів та характер повітряних мас у різні епохи. Аерозоль пилу продемонстрував найбільші зміни: “Під час останнього льодовикового періоду кількість пилу була приблизно у 8 разів вищою”, ніж у голоцені. Це вказує на потужні пустельні шлейфи з Сахари, які мали істотний вплив на клімат регіону.

Майбутнє дослідження: від екології до історії

Команда планує надалі аналізувати льодовий архів на вміст свинцю, миш’яку та інших маркерів цивілізаційного впливу. Радіовуглецеве датування вже створило надійну хронологію льоду, що дає змогу детально досліджувати зміни у довкіллі за останні тисячоліття. “Тепер ми можемо почати інтерпретувати всі інші записи… з точки зору історії людства”, – підкреслив Макконнелл. Результати стануть основою для точнішого кліматичного моделювання, що критично важливо в умовах сучасної кризи довкілля.

Відкриття у французьких Альпах не лише уточнює розуміння давнього клімату, а й надає інструмент для передбачення майбутніх кліматичних сценаріїв, ґрунтуючись на унікальному природному архіві.