Стародавні білки з зубної емалі Paranthropus robustus проливають нове світло на еволюційне розмаїття одного з найміцніших родичів людини.
Білки були взяті з емалі цього зуба Paranthropus robustus. Авторство: д-р Бернхард Ципфель, з дозволу д-ра Лазаря Кгасі, молодшого куратора відділу пліо-плейстоценової палеонтології Національного музею природничої історії Дітсонга в Преторії, Південна Африка.
Paranthropus robustus – один із гомінінів, що жив на півдні Африки 2,25–1,7 мільйона років тому. Цей вид вирізнявся масивною щелепою, великими зубами та товстим шаром емалі, пристосованим до потужного жування. Проте залишалося багато питань: чи справді це був єдиний вид, і яка його еволюційна спорідненість з Homo? Спроби використати ДНК були марними через її руйнування в африканському кліматі, однак білки виявилися стійкішими до часу.
“Деякі білки можуть виживати мільйони років, оскільки вони прилипають до зубів і кісток, залишаючись стабільними навіть за високих температур”, – зазначають автори. Аналіз білків дозволив не лише визначити стать особин, а й зафіксувати генетичну варіацію, зокрема у гені енамеліну – ключовому для формування емалі. Дві особини мали амінокислоту, спільну з сучасними людьми та приматами, дві інші – унікальну для Paranthropus.
Одна знахідка виявилася особливо вражаючою: особина мала обидві версії амінокислоти, тобто була гетерозиготною. Це перший задокументований приклад гетерозиготності у білку, датованому 2 мільйонами років. Така мутація раніше фіксувалась лише в ДНК, що робить відкриття революційним. Ці дані ставлять під сумнів уявлення про єдність виду P. robustus, натомість вказуючи на складнішу структуру або навіть наявність кількох паралельних видів.
Морфологічні дані, доповнені білковими, відкривають шлях до точнішого розуміння еволюції гомінінів. “Ми можемо побудувати більш точне уявлення про еволюційні відносини між цими ранніми гомінідами”, – зазначають дослідники. Щоб підтвердити ці припущення, команда планує взяти білкові зразки з інших місць знахідок P. robustus.
Особливу увагу приділили збереженню археологічної спадщини Африки. Зразки були мінімальними, аналіз проводився в африканських лабораторіях, а провідну роль у дослідженні відігравали місцеві вчені. Це стало важливим кроком до деколонізації палеонтології та підвищення наукового потенціалу регіону.
Загадка Paranthropus robustus стає ще глибшою. Завдяки розвитку палеопротеоміки, наука наближається до відповіді на запитання: чи були наші далекі родичі справді такими, якими ми їх уявляли?
#Вчені #виявили #нові #генетичні #відмінності #стародавього #родича #людини
Source link
