Вчені з’ясували причину зникнення древніх морських хижаків

Дослідження вчених Льєжського університету розкриває причини драматичного зникнення домінуючих морських хижаків середньої Крейди та їх заміни новими видами близько 93,9 млн років тому.

Зміна панівних видів

Океани пізньої юри та ранньої крейди належали могутнім морським рептиліям, що домінували у підводних екосистемах. Пліозаври з величезними щелепами полювали поряд із талатозухіями. Швидкі іхтіозаври впевнено займали вершину харчового ланцюга. Ці істоти панували мільйони років безперервно.

Проте сеноманський/туронський перехід змінив усе. За словами Валентина Фішера: «Наш аналіз показав, що сеномансько-туронський перехід пов’язаний з підвищеними темпами вимирання». Дослідження виявило поетапне зникнення традиційних хижаків. Замість них з’явилися мозазаври, плезіозаври та різні види акул.

Причиною цього феномену став комплекс екологічних катастроф. Аноксія океану призвела до втрати кисню у значних водних масах. Рівень CO? досяг найвищих показників за весь Крейдяний період. Температура зросла до екстремальних значень.

Наукове підтвердження теорії

Команда вчених провела комплексний аналіз сотень ліній морських рептилій. Дослідники зібрали найбільший у своєму роді набір 2D та 3D даних. Це дозволило реконструювати повну картину еволюційних змін.

Особливу увагу приділили морфології черепів викопних істот. «Ці зміни морфології черепа безпосередньо вплинули на їхню здатність полювати та споживати здобич», — підкреслює доктор Фішер. Різниця у формах черепів до і після переходу вказує на зміну хижацьких стратегій.

Цей сеноманський/туронський перехід відбувся в унікальному геологічному інтервалі. Вчені називають його “найгарячішим інтервалом за останні 541 мільйон років”. Такі екстремальні умови створили безпрецедентний тиск на морські екосистеми.

Значення для сучасної науки

Результати дослідження демонструють важливий еволюційний принцип. Навіть тривале домінування видів може різко завершитися через кліматичні зміни. Морські харчові мережі пізньої Крейди стали унікальними та відносно недовговічними.

Іронія долі полягає в тому, що нові домінуючі види теж зникли. Астероїдна подія 66 мільйонів років тому знищила більшість цих істот. Мозазаври та плезіозаври зникли так само раптово, як і з’явилися.

Це дослідження підкреслює динамічність еволюційних процесів. Зміни клімату та екологічні стреси можуть спричиняти масштабні перестановки у природних екосистемах. Такі знання особливо актуальні в контексті сучасних кліматичних змін.

Таким чином, панування стародавніх морських гігантів завершилося не катастрофою, а поступовим витісненням. Екологічний переворот створив умови для розквіту нової епохи морських хижаків пізньої Крейди.