У березні Олександр Мацібура вирушив на свою другу зимівлю до Антарктики у складі 31-ї Української антарктичної експедиції. Полярник поділився деталями побуту на станції «Вернадський».
Більшість із нас сприймає Антарктику як білу пляму на карті, де живуть пінгвіни. Але для нашого земляка з Волочиська Олександра Мацібури, цей регіон уже вдруге став робочим місцем. Нещодавно він розпочав свою другу зимівлю у складі 31-ї Української антарктичної експедиції (УАЕ) на станції «Академік Вернадський».
Про те, як системному адміністратору живеться серед пінгвінів та китів, навіщо полярникам сукні та костюми щосуботи і чому після експедиції найбільше хочеться вдихнути запах карпатського лісу, полярник розповів журналістці сайту «Є ye.ua».
Шлях із Волочиська до станції «Вернадський»
Олександр Мацібура народився у Волочиську в 1994 році, закінчив місцевий ліцей №1, а потім вступив до Київського політехнічного інституту, де здобув ступінь магістра за фахом «Комп’ютерно-інтегровані процеси та виробництво».
До того, як потрапити на край світу, він працював монтажником відеонагляду, системним адміністратором на кіностудії Довженка та в ІТ-компаніях. Проте мрія потрапити в Антарктиду з’явилася ще у 2019 році.
«Тоді мені не вистачило досвіду. Коли подався вдруге – пройшов усе: співбесіду, технічний тест на 40 питань, психологів, збори… Коли за три тижні до виїзду почув фразу «Ти їдеш», був дуже щасливий», – пригадує Олександр.
29-а Українська антарктична експедиція
Перша експедиція Олександра розпочалася у березні 2024 року. Тоді команда прибула на станцію, прийняла зміну від 28-ї УАЕ і залишилася в повній ізоляції на довгі місяці.
Судно «Ноосфера», яке доправляє полярників до станції «Вернадський». Фото: надане Олександром Мацібурою
«Ми прибули десь у 20-х числах березня. Наступних людей побачили аж наприкінці жовтня – це були туристи на кораблі. Я тоді літав дроном і помітив їх. Вже у листопаді почали з’являтися туристи в нас, можна було якось комунікувати», – згадує чоловік.
«Тут немає іншої людини, яка допоможе»
На станції Олександр відповідає за все, що має кнопки або під’єднане до мережі: від Starlink до складного наукового обладнання.
«Це все, що пов’язано з комп’ютерами, мережами, супутниками та антенами. Я відповідаю за зв’язок, як зовнішній, так і внутрішній. Також слідкую за передачею наукових даних. Тут немає іншої людини, яка допоможе технічно. Треба вміти самому знайти рішення», – пояснює Олександр.
Будні полярника
Проте робота сисадміна в Антарктиці – це не лише лагодити техніку. Тут діє правило взаємодопомоги. Окрім того, що кожен має свої обов’язки, тут є чергування.
«На станції щодня є чергування: нічні, денні. Також раз на тиждень, у неділю, штатний кухар відпочиває, тому по черзі їжу готує хтось із команди. Якщо випало кілька метрів снігу – береш лопату і йдеш відкидати. Потрібно полагодити зламаний штормом трос – ідеш і робиш», – каже Олександр.
У попередній експедиції Олександр також був драйвером – керував човном, допомагаючи науковцям. Фото: надане Олександром Мацібурою
За його словами, під час 29-ї експедиції у них були свої традиції в продовження тих традицій, які лишилися від британських полярників, адже «Вернадський» – це колишня британська станція «Фарадей».
«Ввечері кожної суботи ми одягаємося святково. Дівчата – у сукні та вишиванки, хлопці – в костюми чи сорочки. Це допомагало відволіктися від буденності. І ще одна традиція в нас була – щосуботи на обід ми їли борщ із пампушками», – розповідає полярник.
Всі свята, за словами чоловіка, святкували як і в Україні: Великдень, Різдво, Новий рік… Головне ж свято там вважалося – Мідвінтер, яке припадає на середину зими.
«Саме тоді проходить обряд посвяти і щоб вважатися справжнім зимівником, потрібно зануритися в крижану воду Антарктики», – каже чоловік.
Перша експедиція Олександра розпочалася у березні 2024 року. Фото: надане Олександром Мацібурою
Природа в Антарктиці
У попередній експедиції Олександр також був драйвером – керував човном, допомагаючи науковцям.
«Природа тут дуже красива. Якось ми бачили групу косаток, які намагалися вполювати тюленя на крижині. А морські леопарди взагалі дуже цікаві, бо вони люблять підпливати ззаду до човна і кусати балони, намагаючись їх пробити. Це небезпечні хижаки, але неймовірно красиві. Зовсім інша справа – пінгвіни, біля станції їх тисячі», – каже полярник.
За його словами, пінгвіни зовсім не бояться людей, а якщо присісти і не рухатися, то вони можуть підійти дуже близько.
Пінгвінів біля станції – тисячі. Фото: надане Олександром Мацібурою
Тварини, які можна зустріти в Антарктиці. Фото: надане Олександром Мацібурою
Птахи в Антарктиці. Фото: надане Олександром Мацібурою
«Природа тут дуже красива, але не вистачає зелені. Коли я повернувся з 29-ї експедиції, перше, що зробив – цепішов у наші Карпати. Мені так хотілося побачити багато дерев. У містах повітря дуже важке, це відчуваєш одразу. В Антарктиці воно чисте, але за рік ти просто забуваєш, як пахне ліс», – пояснює Олександр.
Повернувшись із 29-ї експедиції у квітні 2025 року, Олександр пробув вдома лише кілька місяців. Вже у серпні він знову подав документи на відбір до 31-ї експедиції. Каже, що це було непросте рішення, адже рік експедиції – це насправді понад 13 місяців без рідних. Але йому таки вдалося знову пройти відбір. Рідні та дружина підтримали його вибір.
31-а Українська антарктична експедиція
Зараз Олександр Мацібура на станції «Вернадський» вже близько трьох тижнів.
«Маршрут був довгий: автобус до Варшави, переліт у Стамбул, рейс у Сантьяго (Чилі), потім у Пунта-Аренас. Далі 4 дня ми пливли на судні «Ноосфера». Цього разу протоку Дрейка пройшли спокійно, а от коли поверталися минулого разу, то потрапили в шторм, літало все зі столів», – каже чоловік.
За його спостереженнями, Антарктида змінюється.
«Там, де раніше були вічні снігові шапки, тепер оголилося каміння та інший рельєф, якого полярники не бачили раніше», – каже сисадмін.
Природа Анатрктики. Фото: надане Олександром Мацібурою
У складі 31-ї Української антарктичної експедиції 14 людей, серед них – біолог Владислав Хрещенюк, який здобув освіту в Кам’янці-Подільському. Також серед учасників є колега Олександра з 29-ї зимівлі – озонометрист Сергій Якущенко.
«Зараз робота триває постійно. Мені простіше, бо я вже знаю, де яке обладнання. Хоча попередній сисадмін дещо оновив систему, тож пізнаю нове», – каже Олександр.
На запитання, чи планує ще колись вирушити в експедицію, Олександр Мацібура з усмішкою відповідає: «Минулого разу думав, що не повернуся, але бачите, як склалося…»
Для нашого земляка з Волочиська Олександра Мацібури, Антарктика вже вдруге стала робочим місцем. Фото: надане Олександром Мацібурою
Читайте також: На краю світу: історія геофізика з Хмельниччини, який понад рік живе в Антарктиці
