як людство готує планетарний щит

Загроза зіткнення з астероїдом спонукає людство створювати комплексну планетарну систему захисту, що об’єднує наукові дослідження, космічні місії та міжнародну співпрацю.

15 лютого 2013 року над Челябінськом пролунав вибух потужністю у 30 разів більший за Хіросімську бомбу. Кам’яний метеор вагою понад 10 тисяч тонн, що вибухнув на висоті до 24 км, пошкодив 7 200 будівель і поранив 1 500 осіб. Цей випадок продемонстрував вразливість Землі перед космічними загрозами. Астероїди, залишки формування Сонячної системи, становлять небезпеку, якщо їхня орбіта перетинається з земною. Найважливішими факторами ризику є розмір, склад і кут входу до атмосфери.

Навіть невеликий астероїд здатен спричинити серйозну шкоду. Наприклад, тіло шириною 100 метрів, що не зруйнується в атмосфері, може створити кратер у кілометр, спровокувати пожежі та цунамі. Удар 160-метрового астероїда, подібного до Діморфоса, здатен знищити мегаполіс. Саме тому людство розгорнуло глобальну мережу виявлення небезпечних об’єктів (NEOs), очолювану NASA.

Від 1998 року NASA фіксує астероїди завширшки понад кілометр, а з 2005-го — всі, більші за 140 метрів. Один із центрів спостереження — обсерваторія Маунт-Леммон в Аризоні — за допомогою автоматичних алгоритмів фіксує об’єкти, що рухаються. Ці спостереження перевіряє Minor Planet Center при Гарварді. Мережа включає професійних та аматорських астрономів з усього світу, зокрема учасників Planetary Society, очолюваного Біллом Наєм.

Велике значення має програмне забезпечення, як-от Spacewatch, яке дозволяє за 20 хвилин отримати точну орбіту тіла. Отримані дані надсилаються до Центру досліджень навколоземних об’єктів NASA (CNEOS). «Ми моделюємо рух об’єктів вперед і назад у часі, аби передбачити ризик зіткнення», — пояснюють у CNEOS. Система здатна виявити потенційний удар вже за 15 хвилин після фіксації.

Однак не всі об’єкти виявляються вчасно. Багато астероїдів майже не відбивають світло, тож залишаються невидимими. Саме для цього NASA розробляє космічний телескоп NEO Surveyor, що фіксуватиме інфрачервоне випромінювання. «Він дозволить нам знайти до 90% потенційно небезпечних тіл», — зазначають інженери про запуск після 2027 року.

Але виявлення — лише перший крок. У 2022 році місія DART здійснила перший удар по астероїду, аби змінити його траєкторію. DART зіткнувся з Діморфосом зі швидкістю 6,6 км/с і скоротив його орбіту на 32 хвилини. «Це доводить, що навіть невеликий апарат може вплинути на великі об’єкти», — зазначили в NASA. Китай планує схожий запуск до 2030 року, а Росія пропонує використати міжконтинентальні ракети для знищення астероїдів.

Інші концепції включають гравітаційні тягачі, іонні промені або навіть ядерні вибухи для відхилення траєкторій. Усі ці варіанти мають переваги й ризики, але основне — це завчасне виявлення. 2025 року астероїд 2025 FA22 пролетів на подвійну відстань до Місяця, а інший об’єкт був помічений лише за два дні до зближення.

«Імовірність катастрофи щороку низька, але не нульова», — підсумовують астрономи. Тому планетарна оборона — вже не фантастика, а стратегічна реальність, до якої залучене все людство.