як ми змінили розмір тварин

У дослідженні Університету Монпельє вперше простежено довготривалі зміни у розмірах диких і свійських тварин за останні 8 000 років.

Науковці проаналізували понад 225 000 кісток із 311 археологічних розкопок у середземноморській Франції. Вимірювали параметри кісток і зубів лисиць, кроликів, оленів та свійських тварин – кіз, великої рогатої худоби, свиней, овець і курей. Поряд з археозоологічними даними враховували клімат, рослинність, щільність населення та характер землекористування. Це дозволило відтворити динаміку змін і визначити рушійні сили цих процесів.

Результати показали, що близько 7 000 років дикі й свійські тварини змінювалися синхронно, реагуючи як на кліматичні умови, так і на людську діяльність. Однак приблизно тисячу років тому траєкторії їхнього розвитку різко розійшлися. Свійські тварини стали більшими через селекцію на продуктивність, тоді як дикі – зменшилися під тиском полювання та втрати природних середовищ.

Як наголошують автори, «наші результати демонструють, що природний відбір переважав як еволюційна сила на морфологію домашніх тварин до минулого тисячоліття». Починаючи із Середньовіччя, вирішальним чинником стала діяльність людини. Розмір тіла виступає важливим індикатором, що відображає і стійкість, і вразливість у трикутнику «людина – тварина – довкілля».

Дослідження, опубліковане у Proceedings of the National Academy of Sciences, виходить за межі археології. Воно пропонує історичний контекст, що дозволяє зрозуміти, як людська діяльність формувала тваринний світ упродовж тисячоліть. Ці висновки можуть стати корисними й для сучасних програм охорони природи та збереження біорізноманіття.