Земля наближається до кліматичних зламів

Критичні точки кліматичної системи Землі, вже перевищені або наближені, сигналізують про необхідність негайних дій для запобігання незворотним змінам екосистем і клімату.

За оцінками міжнародних кліматологів у звіті “Глобальні переломні моменти 2025”, коралові рифи вже пройшли свою теплову межу, яка становила приблизно 1,2°C вище доіндустріального рівня. Сьогоднішнє глобальне потепління близько 1,4°C означає, що навіть при стабілізації температури на рівні 1,5°C, «існує дуже висока ймовірність того, що рифи перекинуться», як зауважують автори звіту. Відновлення цих екосистем стане малоймовірним без зниження глобальної температури нижче 1°C.

Амазонські тропічні ліси також наближаються до свого критичного порогу. Вчені попереджають, що підвищення температури на 1,5–2°C у поєднанні з вирубкою лісів може спричинити саванізацію — перетворення лісу на суху трав’янисту екосистему, що, в свою чергу, посилить парниковий ефект.

Ще однією загрозливою зоною є Атлантична меридіональна перекидна циркуляція (АМОК), що включає відомий Гольфстрім. Її розпад, який може настати при потеплінні менше 2°C, матиме глобальні наслідки: «значно холодніші зими в північно-західній Європі, порушення мусонів, падіння врожайності» — перелік далеко не повний.

За словами професора Ніко Вундерлінга, «існує ризик, що перелом однієї кліматичної системи може спричинити або прискорити перелом інших». Це явище називається ефектом каскаду, і воно значно посилюється при перевищенні глобального потепління 1,5°C.

Проте звіт звертає увагу й на позитивні переломні моменти, які вже активуються в людських суспільствах. Серед них — поширення відновлюваних джерел енергії, які «вже дешевші за викопне паливо у більшості країн світу», та масове впровадження електромобілів, яке, за оцінками дослідників, стало незворотним і самопідсилюючим процесом.

Змінюється і поведінка споживачів: за допомогою “соціального зараження”, як називають це соціологи, зміни в стилі життя можуть швидко поширюватися: «наприклад, зменшення споживання м’яса або зміна транспортних звичок».

У звіті зазначено близько двох десятків підсистем клімату, які мають потенційні точки неповернення. Найближчими до них є льодовикові покриви Гренландії і Західної Антарктиди, океанічна циркуляція, пермафрости, а також лісові масиви, які виконують функцію природного вуглецевого поглинача.

Автори звіту — понад 100 вчених з 20 країн — наголошують на потребі в масштабному кліматичному управлінні, яке повинно базуватись на точному розумінні порогів стійкості природних систем. Як зауважує координатор звіту професор Тім Лентон, «кліматичні переломні моменти — це не гіпотетичне майбутнє, а нинішня реальність».

У підсумку, у звіті сформульовано ключовий висновок: вікно для запобігання катастрофічним сценаріям клімату стрімко зачиняється, і лише комбінація політичної волі, технологічних інновацій і зміни поведінки може ще схилити баланс у бік стабільного майбутнього.