Зерно з Чорного моря могло занести чуму до Європи

Кліматичні зрушення середини XIV століття могли створити умови, що «підштовхнули» Чорну смерть до Європи, — йдеться у новому дослідженні.

Команда вчених виявила, що велике тропічне виверження — ймовірно у 1345 році — спричинило різке похолодання, дощі та втрату врожаю в регіонах від Іспанії до Леванту. На тлі зростаючого голоду італійські морські республіки, серед них Венеція і Генуя, уклали тимчасове перемир’я зі Золотою Ордою, щоб терміново імпортувати зерно з Чорноморського регіону.

Саме в цих вантажах, припускають Мартін Баух і Ульф Бюнтген (Communications Earth & Environment), до італійських портів могли потрапити блохи, заражені Yersinia pestis. Збіг у часі між приходом зернових суден і першими спалахами чуми в містах Північної Італії вказує, що торгові маршрути, відкриті під тиском голоду, стали каналом проникнення та подальшого розповсюдження хвороби.

Що показують дані

• Річні кільця дерев з восьми регіонів Європи зафіксували різке похолодання після 1345 року.
• Льодові керни Гренландії та Антарктиди демонструють підвищений рівень вулканічної сірки — маркер сильного виверження.
• Історичні записи описують неврожай, голод і масову нестачу харчів у Європі та на Близькому Сході.

Зерно як переносник чуми

За даними венеціанських хронік, імпортоване зерно врятувало міста від катастрофічного голоду. Але, як підкреслюють дослідники, саме часове накладання цих поставок на перші спалахи чуми вказує на інший — небажаний — ефект. Блохи й гризуни легко могли подорожувати в мішках із зерном, а подальший перерозподіл вантажів між італійськими містами допоміг хворобі швидко поширитися вглиб Європи.

Дослідження пропонує переконливий механізм, який поєднує кліматичні аномалії, економічну адаптацію та епідеміологію. Воно допомагає пояснити, чому Чорна смерть з’явилася саме тоді й чому так стрімко охопила континент.

Автори наголошують: йдеться не про єдину причину, а про ланцюг подій, де виверження вулкана стало першим важливим тригером середньовічної пандемії.