Загадкова «зникла зірка», яку астроном Едвард Емерсон Барнард побачив у XIX столітті, ймовірно, виявилася оптичною ілюзією, а не новим небесним тілом.
У 1892 році Барнард спостерігав Венеру в пошуках її супутників. Поруч із планетою він помітив яскраву зірку. Її яскравість він оцінив у 7 зоряних величин — «шкали, де менше число означає яскравіший об’єкт». Згодом ця зірка зникла, а в каталогах її не знайшли.
Астроном намагався звірити спостереження з каталогом Bonner Durchmusterung. Там були всі зірки до 9,5 величини. Але об’єкта на потрібному місці не було. Пізніше Барнард бачив там лише тьмяну зірку 11 величини. Різниця в яскравості була надто великою.
Протягом десятиліть висувалися різні пояснення. Дехто припускав, що це був астероїд. Інші говорили про змінну зірку. Лунала й версія «привида» — «внутрішнього відбиття світла у телескопі». Та жодне пояснення не переконувало повністю.
У 2024 році група астрономів-аматорів і професіоналів вирішила перевірити стару загадку. Вони відтворили умови спостереження Барнарда. Використали телескоп з оптикою, подібною до приладів XIX століття. Результат виявився несподіваним.
«Я одразу побачив зірку, яка здавалася яскравішою, ніж була насправді», — розповідає Роджер Чераджолі. Комп’ютерні карти показали, що її реальна яскравість значно нижча. Ранкове світло й відсутність орієнтирів спотворили сприйняття.
Дослідники дійшли висновку, що Барнард бачив звичайну тьмяну зірку. В умовах світанку вона виглядала значно яскравішою. Це була помилка оцінки, а не відкриття. У ті часи точне визначення яскравості вимагало спеціального досвіду.
«Репутація Барнарда залишається бездоганною», — наголошує Тім Гантер. «Це незначна й цілком зрозуміла помилка». Історія нагадує, що навіть найкращі спостерігачі залежать від умов і людського зору.
Загадка «зниклої зірки» завершилася. Вона стала уроком про межі спостережень. Наука рухається вперед, повертаючись до старих питань із новими інструментами.
#Зірка #яка #здавалося #зникла #понад #років #тому #знову #знайдена
Source link
