Археологічні розкопки поблизу Єрусалиму виявили рідкісне поховання жінки-аскета п’ятого століття, закутої у важкі металеві ланцюги, що змінює наукове розуміння релігійних практик візантійської доби.
Дослідники знайшли незвичайне поховання в Хірбат-ель-Масані, розташованому у 3 кілометрах від Старого міста Єрусалиму. Спочатку Управління старожитностей Ізраїлю повідомило, що скелет належав чоловіку. Проте подальші дослідження спростували це припущення, виявивши, що похована людина була жіночої статі. Це відкриття розширює уявлення про жіночий аскетизм у ранньому християнстві.
Розкопки проводилися на території візантійського монастиря, де було знайдено кілька поховань. Серед них виявили могилу з людськими рештками, обгорнутими масивними ланцюгами. Вік похованої людини оцінюється між 30 та 60 роками. На жаль, кістки збереглися погано, що ускладнило первинну ідентифікацію.
Наукове дослідження та відкриття
Для визначення статі дослідники використали сучасний метод аналізу пептидів із зубної емалі. Вони шукали специфічні гени, пов’язані з X- та Y-хромосомами. Результати показали наявність гена AMELX, але відсутність AMELY. Це означає, що похована людина мала дві Х-хромосоми.
“Використання ланцюгів аскетами-чоловіками широко задокументовано”, – пояснила співавтор дослідження Елізабетта Боаретто з Інституту науки Вейцмана. “Набагато рідше можна знайти свідчення про жінок, які використовували ланцюги таким же чином”. Це робить знахідку особливо цінною для розуміння релігійних практик того часу.
Результати дослідження опубліковано в квітневому випуску журналу “Journal of Archaeological Science: Reports”. Науковці підкреслюють, що їхні результати вказують лише на біологічну стать. Вони не можуть точно визначити гендерну ідентичність похованої людини.
Історичний контекст відкриття
Після того як християнство стало державною релігією Римської імперії у 380 році н.е., аскетизм набув поширення. Монахи відмовлялися від земних задоволень заради духовного розвитку. Одним із проявів аскетизму було носіння важких ланцюгів. Це практикувалося переважно чоловіками.
Жінки-аскети відомі з історичних джерел, особливо серед заможних верств суспільства з четвертого століття. Однак їхні духовні практики зазвичай були менш екстремальними. Жінки частіше віддавали перевагу молитвам, посту та медитації.
Боаретто зазначає, що ланцюги як фізичні обмеження були радикальним способом практикування аскетизму. Вони символізували контроль над тілом та зосередження духу.
“Обмежуючи свої фізичні рухи, вони створювали простір для свого розуму і серця, щоб звернутися виключно до Бога”, – пояснила дослідниця.
Значення відкриття для науки
Знайдені ланцюги, ймовірно, вважалися невід’ємною частиною ідентичності цієї жінки. Її поховання разом з ними свідчить про важливість аскетичного способу життя. Цей ритуал мав забезпечити визнання її духовної відданості навіть після смерті.
Археологи припускають, що ланцюги використовувалися похованою жінкою за життя. Вони не були посмертним покаранням чи обмеженням. Такі знахідки змінюють наше розуміння жіночої релігійності у візантійську епоху.
Подібні поховання аскетів з ланцюгами знаходили й раніше. Однак ідентифікація жінки, похованої таким чином, є надзвичайно рідкісною. Це відкриття додає важливий елемент до мозаїки знань про візантійську релігійну культуру та різноманітність аскетичних практик.
#Археологи #знайшли #жінкуаскетку #закуту #ланцюги #Візантії
Source link
