Чому зворотня сторона Місяця магнітна

Науковці MIT запропонували нову гіпотезу щодо походження високомагнітних порід на зворотному боці Місяця, пояснюючи це комбінацією слабкого місячного динамо і гігантського удару.

Місяць сьогодні не має глобального магнітного поля, проте «більшість сильних магнітних полів… можна пояснити цим процесом, особливо на далекій стороні Місяця» (Ісаак Наретт). Вчені відзначають, що раніше Місяць міг мати власне динамо — процес, за якого розплавлене ядро створює магнітне поле. Це поле було слабким — лише близько 1 мікротесли, у 50 разів менше за земне. Його недостатньо, щоб пояснити високомагнітні породи, особливо у регіонах, віддалених від великих ударів.

Команда провела моделювання гігантського удару, подібного до того, що створив басейн Імбріум. Такий удар утворює хмару плазми — іонізованого газу, яка частково оточує Місяць і фокусується на протилежному боці. Там вона тимчасово посилює існуюче магнітне поле, яке фіксується в породах. «Весь цей процес… був би неймовірно швидким — близько 40 хвилин» (Наретт).

Дослідники також встановили, що ударна хвиля від зіткнення могла дестабілізувати електрони в гірських породах, роблячи їх сприйнятливими до миттєвого магнітного поля. Це дозволило породам зафіксувати тимчасовий магнетизм. «Це як якщо б ви кинули в повітря колоду з 52 карт у магнітному полі… коли карти осідають… вони роблять це в новій орієнтації» (Бенджамін Вайс).

Висновки моделювання дають нове пояснення загадкової магнітності деяких місячних регіонів. Це підтверджує ідею, що магнетизм Місяця може бути результатом одночасної дії як динамо, так і гігантського удару. Перевірити гіпотезу можна, дослідивши породи на південному полюсі зворотного боку Місяця — там, де очікуються нові місії, зокрема в рамках програми NASA «Артеміда». «Ми стверджуємо, що це трохи те й те. І це гіпотеза, яку можна перевірити» (Рона Оран).