В історії Землі виявили приховану математичну закономірність

Нове дослідження показало, що геологічна історія Землі підкоряється не хаотичним, а ієрархічно впорядкованим закономірностям, які можна описати математично.

Геологи проаналізували межі між часовими одиницями – від еонів і ер до періодів та епох – у фанерозої, що охоплює останні 540 мільйонів років. Вони використали дані Міжнародної комісії зі стратиграфії та стратиграфічні записи морських тварин, включаючи конодонтів, амоноїдів і граптолітів. Результати виявили, що перехідні події утворюють кластери, розділені тривалими проміжками стабільності.

Дослідники змогли описати цей нерівномірний розподіл за допомогою моделі, яку вони назвали «складним мультифрактальним пуассонівським процесом». Вона демонструє, що зміни відбуваються каскадно: кластери подій вкладені один в одного, створюючи структуру «кластерів усередині кластерів». «Ми маємо математичні докази того, що зміни в системі Землі не просто нерегулярні. Вони глибоко структуровані та ієрархічні», — наголошує геолог Андрій Спірідонов (Вільнюський університет).

Ключові висновки стосуються масштабів часу. Аналіз показує, що для повного розуміння спектра поведінки планети, включно з масовими вимираннями чи «еволюційними вибухами», потрібно досліджувати щонайменше 500 мільйонів років геологічних даних. «Вивчення коротших масштабів може не передати екстремальних ситуацій, на які здатна наша планета», — підкреслює Спірідонов.

Ці результати мають значення не лише для реконструкції минулого. Вони можуть допомогти у моделюванні майбутніх планетарних змін, адже вся історія людства відбулася у відносно спокійному інтервалі. Усвідомлення мультифрактальної природи Землі дозволяє глибше оцінити потенційні сценарії її розвитку — від стабільних фаз до раптових глобальних катаклізмів.