У Хмельницькому обласному художньому музеї презентували експозицію робіт засновника «пльонтанізму» та одного з найвидатніших митців сучасності — Івана Марчука. Виставка «На одній ноті», присвячена майбутньому 90-річному ювілею художника, об’єднала 10 знакових полотен та графічні твори з фондів музею, що демонструють еволюцію його унікального «ниткового» стилю.
Якщо вбити в пошук ім’я та прізвище цього українського художника, то ще кілька років тому стрічка б видала вам ряд статей зі словами «геній сучасності» «рейтинг 100 кращих» і поготів. Сьогодні ж вся країна пильно слідкує в мережі й медіа за скандалом пов’язаним з порушенням прав митця на власне мистецтво через незаконні дії колекціонер не чисто на руку.
Але чого саме мистецтво Марчука так хвилює, що в ньому дійсно унікального і де у нашому місті представлена репрезентативна добірка робіт Івана Степановича – дізнаваймося разом.
«Наперед я не знаю, що малюватиму. У мене виникає один образ, другий. Рука мене сама веде. Картини мені нібито являються… » – так про процес творення в одному з численних інтерв’ю казав сам Іван Марчук, український живописець, засновник техніки пльонтанізму, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Шевченка, почесний академік Національної академії мистецтв України.
Тяглість і теми авторського висловлювання визнаного вдома в далеко за межами України митця Марчука наразі представлена виставкою «На одній ноті» у Хмельницькому обласному художньому музею. Ця експозиція присвячена майбутньому ювілею художника, адже вже 12 травня Івану Степановичу виповниться 90 років.
Живопис Івана Марчука важко сплутати та тим більше не впізнати в ряді сучасних творців українського мистецтва. Його об’ємний нитковий живопис ніби зітканий. Кожен сюжет нагадує ледь «виринувший» за простори картини кадр звичного життя.
При цьому автор використовує звичні матеріали для живописця – полотно, картон, акрил, темперу. Чим же створений об’єм? Тут Іван Мачку вже багато років послуговується власній техніці – пльонтанізм, яка чарує не тільки назвою, але і неповторним візуальним втіленням.
Про авторський почерк Марчука оповідає кураторка виставки – старша науковиця ХОХМ Олена Скорук:
«Іван Марчук створив власний впізнаваний стиль, власну техніку. Роботи художника неначе зіткані із ниток. Мабуть, саме так, тільки справжніми нитками, ткав колись його батько, який був знаним на всю Волинь майстром. Може, тому й народився саме пльонтанізм, що нитка та тягнеться аж із дитинства. Є й інша версія. За спогадами письменника Костянтина Рильова, «художник казав, що побачив у 1972 році осіннє небо крізь гілки дерев і створив прийом – тепер будь-яке зображення наче сплетено із гілля та соломок. Це був сильний хід – він придумав образотворчий елемент, з якого побудував художню систему».» – зазначає Олена Скорук.
Свою гомінку назву ювілейна виставка отримала не просто через однойменний твір-автопортрет (1986р.), який розміщений і на афіші, і в експозиції. А через стійку позицію автора по відношенню мистецької рефлексії на історію української держави, її катастрофи і роки квіту:
«Автопортрет «На одній ноті» (1986) ніби промовляє, що він, Іван Марчук, був і залишається з нами. Відчуває ті ж самі емоції, що і його співвітчизники – він з нами на одній ноті. В експозиції представлені усі 10 творів Івана Марчука з колекції ХОХМ, які дають можливість побачити, як змінювалась малярська манера митця.» – Олена Скорук.
Кожну виплетену фарбою резому Марчука на полотні можна розглядати годинами, шукаючи лабіринти її подорожей авторським світом. Але такий же чуттєвий досвід доторку до думки митця дасть вам і знайомство з графікою майстра – акварелями, які також є частиною колекції ХОХМ.
Сьогодні у творчому здобутку митця біля 5 тисячі полотен і 150 персональних виставок. Але цьому успіху і арт продуктивності передували роки становлення в жорстких лещатах тоталітарної системи. Особливого «забарвлення ворожості» схильна до абстрактного висловлювання творчість Марчука набувала в очах провідників соціалістичного реалізму :
«Попав під прес десь із 1972 року, коли вперше зіткнувся із чиновниками тодішнього політичного режиму. І це тривало майже 20 років. Перші 10 із них – найтяжчі в моєму житті. Роками я жив у щоденному страху, під пильним недремним оком – не знав, чи вільний ляжу спати, чи вільний прокинуся зранку». – згадує Іван Марчук.
Є в творчості Івана Марчука і сторінки виключної правдивої реакції на чорний час історії України – Чорнобиль. Так, робота «Дзвони Чорнобиля» (1988) вражає глибиною емпатії до трагедії, яка назавжди змінила цю землю ментально і фізично.
Так і сьогодні позиція митця залишається віддаю часу і Україні, яку він оспівує тонкою ниткою вишуканої творчості в загальній симфонії незламної української культури і мистецтва:
«Вірю, що світло у нас попереду є, бо не може зло побороти добро. Може, хто і чекав асвабадітєлєй, але вже прозрів. Вони ж не звільняти прийшли, а знищити українців до останньої хати. Цю дикість 21 століття треба побороти, бо це не лише трагедія України, Європи, це загроза світові. Тому з Україною в серці треба тримати оборону на всіх фронтах, де б ми не були, скільки треба, аж до перемоги», – Іван Марчук.
Довідково: Іван Марчук
-
1936
— народився в с. Москалівка, Тернопільська обл. -
1956
— закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. -
1965
— закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва. -
1988
— став членом Національної спілки художників України. -
1989–2001
— мешкав та працював в Австралії, Канаді й США. -
1990
— відбулася перша офіційна виставка у Києві (НХМУ). -
1996
— отримав звання Заслуженого художника України. -
1997
— лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. -
2002
— отримав звання Народного художника України. -
Від 2022
— живе і працює у Відні, Австрія.
Читайте також: Хмельницький художній музей долучився до масштабного артпроєкту
Хмельницький художній музей відзначає 40-річчя та шукає шляхи порятунку будівлі від підтоплення
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
