Туристична привабливість міста часто починається з очевидного: архітектури, пам’яток, музеїв, відомих імен та локацій, які радять відвідати гостям. Але за цим переліком завжди є дещо більше. Місто стає цікавим тоді, коли за його будинками, вулицями, традиціями та брендами починаєш бачити історії людей.
Саме таку оптику запропонувала культурно-туристична подія «Хмельницький. Про своє», яку організували до Дня міста та Дня туризму. Її учасникам запропонували подивитися на Хмельницький одразу з кількох перспектив: через історію Проскурова, сучасне мистецтво, поезію, локальне пивоваріння та людей, які сьогодні формують образ міста.
Подія об’єднала чотирьох спікерів із дуже різним досвідом: художницю Юлію Трімасову, історика Сергія Єсюніна, генеральну директорку ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» Аліну Радзієвську та поетесу Юліанну Давидову. Модерувала зустріч фахівчиня Хмельницького туристично-інформаційного центру Іванна Шпортун.
Цей набір тем показовий сам по собі. Туристичний образ Хмельницького тут не зводять до одного історичного періоду чи кількох відомих об’єктів. Його пропонують розглядати як живу систему, де минуле продовжує впливати на сучасність.
Для художниці Юлії Трімасової знайомство з містом почалося з необхідності просто зупинитися і подивитися уважніше.
«Моя любов до рідного Хмельницького була не з першого погляду, і навіть не з другого. Мені знадобилось багато років, щоб побачити справжню душу нашого міста і закохатись у неї. Ми щодня проходимо повз одні й ті самі будинки, дивимось, але, на жаль, не бачимо. А насправді ці стіни знають більше, ніж ми, і вони бачили дуже багато», розповіла Юлія Трімасова.
Саме цей принцип лежить в основі її акварельних робіт із зображеннями історичної архітектури Хмельницького. Звичайний будинок перестає бути просто будинком, якщо знати, що за його фасадом є історія.
Такий підхід важливий і для туристичного міста. Адже туристична локація не обов’язково повинна бути масштабною чи загальновідомою. Нею може стати деталь, яку раніше не помічали, якщо з’явиться історія, здатна зацікавити.
Історик Сергій Єсюнін говорив про Хмельницький через його минуле, зокрема про історію пивоваріння та постать Леона Кляве. І тут звична для містян територія Хмельницького обласного пивзаводу постає вже не лише як виробничий об’єкт.
За словами історика, територія підприємства має архітектурну та ботанічну цінність. Там збереглися історичні будівлі й дерева, висаджені понад сто років тому, а серед предметів, пов’язаних з історією заводу, є старовинні пляшки з написом «Кляве Проскурівський пивоварний завод».
«Територія заводу це пам’ятка архітектури. Там збереглися дерева, насаджені понад сто років тому, цікава ботанічна спадщина, старовинні пляшки з написом “Кляве Проскурівський пивоварний завод”. Це не просто місце, де варять пиво, це частина історії нашого міста, яка збереглася до наших днів», – зазначив Сергій Єсюнін.
Історія пивзаводу виявилася приводом поговорити не лише про минуле, а й про те, як промислова спадщина може працювати на сучасний туристичний образ міста.
Окремий блок зустрічі присвятили сучасному Хмельпиву. Йшлося про зміни на підприємстві, модернізацію, особливості виробництва живого пива, асортимент та конкуренцію на українському ринку.
Для Аліни Радзієвської тема розвитку підприємства тісно пов’язана з довірою хмельничан до локального бренду.
«Ми дуже вдячні хмельничанам за їхній патріотизм і за те, що вони обирають хмельницьке пиво. А наша відповідь на цю довіру – щодня разом із командою боротися за кожного споживача і за майбутнє нашого бренду», – сказала вона.
У цьому контексті локальний бренд стає частиною туристичного образу міста не лише через свою історію. Він може бути цікавим і як приклад сучасного виробництва, яке намагається зберегти традицію та водночас розвиватися.
Під час зустрічі говорили і про можливість появи у Хмельницькому пивного фестивалю. Чи стане така ідея окремою міською традицією, ще належить побачити, але сама розмова показує, що локальний продукт може бути частиною ширшої туристичної пропозиції.
Ще один спосіб розповісти про Хмельницький запропонувала поетеса Юліанна Давидова. У її виступі місто постало через слово, особисте переживання і людей, які залишають після себе пам’ять.
«Без людей міста не може бути. Всі ми люди, і кожен з нас долучається до цього процесу. Від нас залежить те, що сьогодні ми пам’ятаємо, що сьогодні збереглося, про що напишуть про нас наші наступні покоління, як наші діти і молодь будуть нас пам’ятати і бачити, і що взагалі ми зможемо створити надалі», зазначила Юліанна Давидова.
Ця думка фактично об’єднала всі чотири виступи. Адже туристична привабливість міста формується не лише об’єктами, а й способом, у який про них розповідають.
«Через творчість ми можемо знайомитися з містом, формувати його художній образ і розповідати якомога більшій кількості людей про цікаві імена та теми. Бо історія міста – це не тільки події, а й люди, які допомагають нам її відчути», наголосила Іванна Шпортун.
У межах події можна було не лише слухати спікерів. Гості мали можливість поставити їм запитання, придбати мерч, зробити донат на будь-який підрозділ ЗСУ, а також взяти участь у лотереї. Кожен зі спікерів та організаторів підготував подарунок для гостей, а переможців визначали окремо в кожній категорії.
Цьогоріч Хмельницький туристично-інформаційний центр також відзначає п’ятиріччя роботи. Тож зустріч стала своєрідною демонстрацією того, як може змінюватися саме розуміння міського туризму.
Хмельницький у цій розмові постає не як набір обов’язкових туристичних пунктів на карті. Його пропонують читати, слухати, розглядати, смакувати і досліджувати.
Побачити старий фасад очима художниці. Почитати історію пивзаводу і зрозуміти, що за знайомою брамою є понад століття міського життя. Почути поетичний текст і впізнати в ньому власні відчуття від міста. Зайти до ТІЦу, взяти листівку, яка показує знайому вулицю інакше. Спробувати локальний продукт і дізнатися, чому він став частиною міської ідентичності.
Можливо, саме з цього і починається туристична привабливість. Не з питання «що показати туристу?», а з іншого: «що такого є в нашому місті, чого ми самі ще не навчилися помічати?»
Подія «Хмельницький. Про своє» фактично запропонувала відповідати на це питання разом. І виявилося, що відповідей у міста значно більше, ніж може вмістити один туристичний маршрут.
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
