Шимпанзе утримуються від крадіжок їжі у близьких друзів

Шимпанзе виявилися вибірковими не лише в тому, з ким вони спілкуються й доглядають одне одного, а й у тому, в кого готові вкрасти їжу. Керований експеримент показав, що ці примати рідше відбирають ласощі у близьких друзів і по-іншому реагують на конфлікти з ними. На думку авторів роботи, це може пролити світло на еволюційні корені людської дружби та співпраці. Про дослідження розповідає SciTechDaily.

Як перевіряли «чесність» шимпанзе

Команда з Університету Каліфорнії в Берклі дослідила 26 шимпанзе, що живуть у заповіднику Нгамба-Айленд в Уганді. Перед тим як перейти до експериментів, науковці провели понад 800 годин спостережень за їхньою повсякденною поведінкою.

Вони фіксували, хто з ким частіше проводить час на відстані витягнутої руки, хто кого вилизував (догляд за шерстю) і як тварини взаємодіють у групі. На основі цих даних дослідники змогли виокремити пари з особливо тісними соціальними зв’язками — своєрідними «друзями» серед шимпанзе.

Потім пару тварин розміщували в сусідніх кімнатах. В однієї мавпи був доступ до трьох лотків із шматочками ананаса. До цих лотків кріпилася мотузка, що проходила до другої кімнати. Інший шимпанзе міг або не чіпати мотузку, або смикнути її й підтягнути лотки до себе, фактично вкравши їжу.

Кожна тварина проходила випробування двічі: один раз із близьким партнером, інший — із менш пов’язаним із нею шимпанзе. Це дозволило порівнювати поведінку одних і тих самих особин у різних «стосунках», а не лише різні тварини між собою.

Друзі крадуть менше — інакше сваряться

Виявилося, що стосунки суттєво впливають на ризик крадіжки. У парах із недрузями їжу відбирали у 70% випробувань, тоді як у парах із тісно пов’язаними партнерами — у 61% випадків. Тобто шимпанзе були помітно обережнішими, коли йшлося про їжу друга.

Перший автор роботи, аспірант психології Одед Рітов (Oded Ritov), який працює в лабораторії Social Origins Lab, наголошує, що це перше дослідження, яке показало: шимпанзе здатні пригальмовувати свою асоціальну поведінку щодо близьких партнерів.

Науковців цікавило не лише те, чи станеться крадіжка, а й емоційні наслідки. Вони фіксували, як поводяться «жертви» після втрати їжі: тупотіння, удари кулаком, пронизливі крики та інші прояви збудження.

Коли їжу забирав друг, постраждала тварина спершу реагувала більш різко, ніж у випадку з «недругом». Однак її емоційне збудження швидше спадало, ніж тоді, коли злодієм був менш близький партнер.

По-іншому поводилися й самі «крадії». Якщо вони відбирали ананас у недруга, негативна поведінка (ознаки ворожості або напруги) тривала довше. Дослідники інтерпретують це як свідчення того, що такі епізоди були більш конфліктними. Крадіжки між близькими партнерами, навпаки, супроводжувалися іншим емоційним малюнком з обох боків.

Рітов вважає, що це вказує на наявність взаємних очікувань у межах дружби: обидві сторони розуміють, що їхні стосунки особливі, і поводяться відповідно.

Соціальні очікування як основа моралі

Попередні роботи вже показували, що шимпанзе віддають перевагу певним партнерам під час грумінгу та обміну їжею. Це підтверджувало, що їхні стосунки вибіркові, а не довільні.

Співавторка дослідження, професорка психології Ян Енгельманн (Jan Engelmann), керівниця лабораторії Social Origins Lab, зазначає, що нові результати виходять за межі просто «особливого ставлення» й вказують на очікування, специфічні для конкретного зв’язку.

За її словами, люди теж більше вимагають від друзів і розраховують на особливе ставлення. Результати з шимпанзе поглиблюють розуміння еволюційних коренів дружби: це, на її думку, перші свідчення того, що й шимпанзе очікують, а можливо, й вимагають особливого ставлення від своїх друзів. Такі соціальні очікування можуть лежати в основі людських моральних принципів.

Рітов досліджує еволюційні витоки людської поведінки — справедливості, соціальних норм і емоцій у різних видів та культурах. Нова робота, на думку автора, підтримує гіпотезу, що правила, які регулюють близькі стосунки, могли виникнути ще до появи ширших систем моралі та кооперації, притаманних людям.

Дослідники припускають, що очікування, які мають шимпанзе від своїх друзів чи партнерів по співпраці, могли «масштабуватися» до загальніших норм: як у принципі слід поводитися з іншими. Саме з таких простіших соціальних правил, можливо, і виросли складні системи людської співпраці.