Скам’яніла тканина показала як загинув найбільший тиранозавр

Найбільший відомий тиранозавр рекс на прізвисько Скотті зберіг не лише кістки. У його ребрі палеонтологи виявили сліди скам’янілої м’якої тканини — розгалужену мережу кровоносних судин, які пролежали в породі близько 66 мільйонів років. Аналіз цієї ділянки показує, що гігант, ймовірно, загинув від наслідків зламаного ребра після сутички з іншим динозавром, повідомляє видання Popular Science.

Скелет Скотті належав хижаку пізньої крейди, який сягав приблизно 13 футів (близько 4 метрів) заввишки в ділянці стегон і понад 43 футів (понад 13 метрів) завдовжки. За оцінками, його маса могла досягати близько 19 500 фунтів, тобто майже 9 тонн. Стать тварини визначити складно, але зрозуміло, що це був надзвичайно масивний і міцний хижак.

Рідкісна знахідка м’яких тканин у динозавра

У палеонтології м’які тканини майже ніколи не зберігаються: вони швидко руйнуються після смерті організму. Тому виявлення в ребрі Скотті залишків кровоносних судин стало справжньою удачею для науковців. Фізик Маурісіо Барбі (Mauricio Barbi) з Університету Реджайни в Саскачевані порівняв це з виграшем у лотерею, підкресливши, що така розгалужена мережа мінералізованих судин у викопних рештках раніше не спостерігалася.

Зберегтися цим структурам допомогли обставини загибелі тварини. Дослідники вважають, що Скотті отримав сильний удар у бік під час сутички з іншим великим динозавром, унаслідок чого ребро тріснуло. Організм відреагував на травму: рана вкрилася кров’ю, насиченою залізом, а навколо перелому почали формуватися дрібні кровоносні судини для прискорення загоєння.

Однак цієї «ремонтної» реакції виявилося недостатньо — тварина невдовзі загинула в солонуватому болоті. Саме це середовище, за версією дослідників, сильно сповільнило розкладання тіла й створило умови, за яких частина судин з часом мінералізувалася та перетворилася на скам’янілі структури.

Як заглянути всередину кістки і нічого не зламати

Щоб дослідити такі крихкі рештки, вченим потрібні методи, які не пошкоджують унікальний зразок. Команда палеонтологів звернулася до фахівців Національної лабораторії Оук-Ридж (Oak Ridge National Laboratory, ORNL) Міністерства енергетики США в штаті Теннессі. Там вони застосували нейтронну візуалізацію — метод, який дозволяє «просвічувати» об’єкти нейтронами та бачити легкі елементи, що погано помітні на звичайних рентгенівських знімках.

Поєднуючи нейтронну візуалізацію з рентгенівськими методами, дослідники змогли окремо вивчати як легші, так і важчі елементи в кістці. Далі вони використали синхротронне випромінювання та інші види мікроскопії, щоб роздивитися тканини в зоні перелому вже на клітинному рівні. Усі ці процедури проводилися без механічного втручання в кістку, тож безцінний зразок залишився неушкодженим.

Фізики з Університету Реджайни, зокрема Марселла Берг (Marcella Berg), зазначають, що нейтрони не лише підтвердили результати, отримані за допомогою синхротронних методів, а й стали важливим доповненням у пошуку збережених м’яких тканин у викопних рештках. Такий підхід відкриває шлях до більш детального вивчення внутрішньої будови кісток динозаврів без ризику їх зруйнувати.

Що це означає для вивчення динозаврів

Знахідка в ребрі Скотті дає рідкісну можливість побачити, як працювали системи загоєння ран у великих хижих динозаврів і як саме вони гинули. Скам’янілі кровоносні судини фіксують момент між травмою та смертю тварини, дозволяючи реконструювати останні дні її життя.

Окрім цього, успішне застосування нейтронної візуалізації, синхротронного випромінювання та мікроскопії показує, що подібні методи можна використовувати й для інших унікальних викопних зразків. Це може допомогти знайти нові сліди м’яких тканин у кістках динозаврів та інших вимерлих тварин і краще зрозуміти їхню фізіологію, травми та умови загибелі.

Більше про Скотті та інші аспекти дослідження можна дізнатися у відеоматеріалі, доступному онлайн.