Там можна побачити побут подільського села ХХ століття.
У селі Маліївці на Хмельниччині звичайна сільська хата, якій понад сотню років, отримала нове життя. Тут відкрили етнографічний музей «Гарне обійстя», де відтворили побут подолян ХХ століття: зібрали старовинні меблі, речі повсякденного вжитку та колекцію вишиванок.
Як розповіла сайту «Є ye.ua» директорка Малієвецького обласного історико-культурного музею Анастасія Донець, будинок придбали спеціально для створення музею.
«Коли його вкотре виставили на продаж, ми прийняли рішення купити його. Мій чоловік придбав його для того, щоб ми зробили тут етнографічний музей села Маліївці», – каже вона.
За словами Анастасії Донець, будинок розташований на вулиці Фурмана, 40, і є зразком традиційної подільської хати кінця XIX століття. Довести її поважний вік допомогли не лише особливості будівництва, а й родинні спогади колишніх мешканців.
«За спогадами Станіслава Герасимова, його дідусь Карл Войтик, який народився у 1886 році, також з’явився на світ саме в цьому будинку. Це дозволяє стверджувати, що хата існувала щонайменше з кінця XIX століття», – розповідає директорка.
Етнографічний музей «Гарне обійстя» розташований на вулиці Фурмана, 40. Фото: надані Анастасією Донець
Відомо, що Карл Войтик працював садівником у графському маєтку Маліївців, а після приходу радянської влади – у колгоспі. Саме його родина багато років жила в цьому будинку. Перед продажем будинку Станіслав Герасимов вирішив відремонтувати оселю.
«Під час ремонту було виявлено надзвичайно масивні камені у фундаменті. Це свідчить про високу якість будівництва та характерну для другої половини XIX століття традицію зводити житло «на віки», – зазначає Анастасія Донець.
Найцікавіше, за її словами, починається всередині будинку. Хата побудована на дві однакові половини. Така особливість була характерною для Поділля, каже Анастасія Донець.
«Заходимо, маленький коридорчик – і направо, і наліво будинок однаковий. Можна сказати, дзеркальний. У кожній половині є велика кімната і маленька кухня, яку на Поділлі називають ванькир або ванькирок», – пояснює вона.
Але є тут і те, чого, за словами директорки, більше ніде в Маліївцях поки не зафіксували.
«Особливість цього будинку в тому, що вхід у погріб одразу з хати. Сам погріб розташований не під будинком, а як окрема споруда. Тобто відкриваємо двері, входимо і бачимо сходинки в підвал, піднімаємо голову вгору і бачимо величезний комин, у який заведені всі димові труби з усього будинку. Такі кімнати-комини є й в інших будинках у Маліївцях, це як місцева особливість. Але будинок із входом у погріб просто з хати – це цікава знахідка. Інших таких у Маліївцях поки не зафіксовано», – говорить Анастасія Донець.
У музеї «Гарне обійстя» відтворили побут подолян ХХ століття. Фото: надані Анастасією Донець
Колись ця хата була звичайним житлом. Останні двадцять років її кілька разів перепродавали, а нові власники хотіли зробити тут дачу.
«Очевидно, що її доля була стати музеєм», – каже Анастасія Донець.
За її словами, музей можна назвати і ветеранським проєктом. Її чоловік Андрій Семененко – доброволець, який із першого дня повномасштабної війни служив у розвідці, а після звільнення за станом здоров’я нині працює в Малієвецькому історико-культурному музеї.
Наразі історія створення музею ще не завершена. Частину вартості будинку родина досі виплачує.
«Ми ще маємо кредит, тому з радістю запрошуємо всіх відвідувачів. Хочемо якнайшвидше закрити фінансові питання і вже вкладати кошти у створення комфортного простору навколо музею», – говорить Анастасія Донець.
Сьогодні у кімнатах «Гарного обійстя» можна побачити побут подільського села ХХ століття. Тут зібрали меблі та речі, якими люди користувалися ще у 1980-1990 роках, хоча багато з них були виготовлені ще між Першою та Другою світовими війнами.
У кімнатах «Гарного обійстя» можна побачити побут подільського села ХХ століття. Фото: надані Анастасією Донець
Окреме місце займає колекція вишиванок, яку збирала мама директорки Наталія Лівчинська.
«Мріємо, що з часом у Маліївцях створимо простір, де кожна вишиванка буде представлена на манекені разом зі своєю історією, а ліву половину хати зможемо перетворити на продовження інтер’єрного музею», – ділиться планами Анастасія Донець.
Колекція вишиванок, яку збирала Наталія Лівчинська. Фото: надані Анастасією Донець
Читайте також: Документальна стрічка продюсерки зі Старокостянтинова отримала тривалі овації на Міжнародному кінофестивалі
