У Перу виявили новий вид рогатої сови з унікальним голосом

У вузькій смузі високогірних трав’янистих ландшафтів на півночі Перу вчені описали новий для науки вид рогатої сови. Про це йдеться в статті в журналі Audiornis, на яку посилається Sci.News. Новий вид отримав наукову назву Bubo jalca і відомий як «сова рогата з хальки» (Jalca horned owl).

Де живе нова сова

Bubo jalca належить до роду Bubo, до якого входять понад десять видів американських рогатих сов і старосвітських пугачів. Цей птах мешкає в особливому типі середовища — хальці, холодному високогірному трав’яному та хмарному лісі, обмеженому районом Хуанкабамба (Huancabamba Depression) у перуанських Андах.

Ця географічна «западина» розділяє екосистему парамо на півночі та пуна на півдні, створюючи унікальні умови, до яких і пристосувалася новоописана сова.

Орнітолог Армандо Уґас Черре (Armando Ugaz Cherre) з Національного університету П’юри та його колеги з Аргентини й Перу зазначають, що Bubo jalca є надзвичайно рідкісним або принаймні дуже малочисельним видом у межах свого ареалу — хальки та прилеглого хмарного лісу. Досі не було відомо жодної фотографії цієї сови, що додатково підкреслює її винятковість.

Зовні як родичка, але з іншим голосом

За забарвленням оперення та розмірами тіла Bubo jalca практично не відрізняється від свого найближчого родича — виду Bubo nigrescens, який мешкає в парамо Еквадору та Колумбії.

Ключова відмінність, за словами дослідників, полягає в голосі. Саме вокалізація дозволила виділити Bubo jalca як окремий вид.

Її крик відрізняється як на слух, так і за структурою звукових фраз на спектрограмах та осцилограмах, що робить його діагностично важливим. Нова сова видає швидке «є-ку!» з наголосом на першому складі. Для порівняння, самець Bubo nigrescens кричить протяжне трискладове «кус-кун-го» з наголосом на середньому складі, а в іншого виду, Bubo magellanicus, обидві статі подають швидке двоскладове «ту-ку».

Як описали новий вид

Формальний опис Bubo jalca базується на самці, зібраній у липні 1980 року поблизу Крус-Бланка, приблизно за 33 км автомобільною дорогою на південний захід від міста Хуанкабамба, на висоті близько 3050 м над рівнем моря.

Цей зразок зберігається в Музеї природничої історії Університету штату Луїзіана. Відповідні звукові записи тієї ж особини архівовані в бібліотеці Маколея (Macaulay Library) Лабораторії орнітології Корнельського університету.

Поєднання морфологічних даних, інформації про середовище існування та детального аналізу голосу дозволило авторам підтвердити, що йдеться саме про новий, ендемічний для хальки вид сови з родини совових (Strigidae).

Загроза для виду з дуже вузьким ареалом

Автори роботи наголошують, що Bubo jalca перебуває під серйозною загрозою збереження через надзвичайно обмежений ареал. Її існування залежить не лише від хальки, яка останнім часом зазнає все інтенсивнішого вторгнення соснових плантацій, а й від прилеглого хмарного лісу.

Саме ці хмарні ліси, за словами дослідників, перебувають під безпосередньою загрозою вирубування. Поєднання лісозаготівлі та перетворення природних трав’янистих екосистем на плантації створює серйозні ризики для довгострокового виживання нового виду.

Таким чином, відкриття Bubo jalca не лише розширює уявлення про різноманіття рогатих сов у Південній Америці, а й підкреслює вразливість унікальних високогірних екосистем Перу, які потребують особливої уваги з боку природоохоронців.