Британці фінансують проєкт зі створення людської ДНК

Перший крок у створенні синтетичного людського геному — амбітний проект, що прагне відтворити ДНК людини з нуля.

Проєкт «Синтетичний геном людини» (SynHG) передбачає проєктування та лабораторну збірку довгої нитки ДНК, що відтворює одну з людських хромосом. Це лише 2?% нашого геному, але важливий доказ концепції, що дозволяє перевірити можливість цифрового створення спадкового матеріалу. Фінансування в розмірі 10 мільйонів фунтів стерлінгів від Wellcome Trust підтверджує міжнародну зацікавленість і значення цієї ініціативи.

Керівник проекту Джейсон Чін зазначає: «Здатність синтезувати великі геноми, включаючи геноми людських клітин, може змінити наше розуміння біології геному». Він підкреслює розробку інструментів для синтезу великих геномів, що відкриє нові горизонти медицини. Серед можливих застосувань — терапії на основі дизайнерських клітин і тканини, стійкі до вірусів. Команда планує створити повністю синтетичну хромосому протягом 5–10 років.

Водночас деякі науковці сумніваються в реалістичності планів SynHG з огляду на складність завдання. Генетик Робін Ловелл-Бейдж підкреслює: «По-справжньому зрозуміти щось можна лише тоді, коли ти можеш створити це з нуля». Проте він застерігає, що шлях до повного синтетичного геному людини дуже довгий, адже навіть найпростіші одноклітинні організми потребували десятиліття для синтезу геному.

Для порівняння, людський геном містить понад 3 мільярди пар нуклеотидів і 46 хромосом у більш ніж 30 трильйонах клітин. Ловелл-Бейдж додає: «Немає жодних пропозицій щодо створення синтетичних людей. Ми не маємо уявлення, як це зробити, і, ймовірно, це буде дуже небезпечно». Це підкреслює, що навіть за умови прогресу в синтетичній біології, масштаб завдання лишається колосальним.

Важливо, що команда SynHG залучає експертів із різних сфер для вивчення етичних, правових та соціальних наслідків. Сара Норкросс, директорка Progress Educational Trust, зазначає: «Ми повинні визнати, що така робота не є безспірною, і тому дуже важливо, щоб дослідники та громадськість спілкувалися між собою». Вона наголошує на потребі прозорої комунікації для уникнення непорозумінь щодо цілей науки.