Скам’янілі шкаралупи показали гніздування титанозаврів на півдні

Палеонтологи виявили в Патагонії скам’янілі фрагменти яєчної шкаралупи, які відсувають найпівденнішу відому межу гніздування динозаврів у південній півкулі. Знахідка з формації Чоррільйо в аргентинській провінції Санта-Крус, описана в журналі Royal Society Open Science, пов’язана з титанозаврами — одними з найбільших тварин, що коли-небудь ходили Землею.

Гніздування динозаврів у холодніших широтах

Провідний автор роботи, доктор Кохей Танака (Kohei Tanaka) з Університету Цукуби та його колеги нагадують, що на сьогодні відомо дуже мало знахідок, які безпосередньо свідчать про гніздування не-пташиних динозаврів на високих палеоширотах.

У північній півкулі такі свідчення є: це шкаралупи яєць гадрозаврів і тероподів із пізньокрейдяних відкладів Сибіру, що відповідають приблизно 70–75° пн. ш., а також перинатальні (навколонароджені) кістки тероподів, дрібні сліди й кістки гадрозаврів із верхньокрейдяних шарів Аляски. Додаткові знахідки яєчної шкаралупи й кісток молодих гадрозаврів і тероподів з Альберти (Канада) вказують на гніздування на широтах близько 57–65° пн. ш.

Водночас для південної півкулі подібних доказів набагато менше. Зокрема, досі бракує однозначно визначених яєць або шкаралуп динозаврів з Антарктиди та Австралії, що ускладнює реконструкцію їхнього розмноження на високих південних широтах.

Уламки яєць із найпівденнішого відомого місця гніздування

У новому дослідженні команда проаналізувала понад 250 фрагментів яєчної шкаралупи динозаврів, зібраних у формації Чоррільйо в Патагонії. У маастрихтський вік крейдяного періоду, близько 70 мільйонів років тому, ця місцевість розташовувалася на палеошироті приблизно 55–60° пд. ш. — ближче до полюса, ніж будь-яке інше місце в південній півкулі, звідки відомі беззаперечні рештки динозаврових яєць.

Виявлені фрагменти належать до типу яєць (оогену) Fusioolithus, який давно пов’язують із титанозаврами. Хоча шкаралупи не знайдено безпосередньо разом зі скелетами, з тієї ж формації походять кістки й зуби титанозаврів, що підкріплює ймовірний зв’язок між ними.

Автори роботи роблять висновок, що формація Чоррільйо є наразі найвищою за палеоширотою ділянкою південної півкулі, де виявлено безсумнівні рештки яєць динозаврів, і що титанозаври гніздилися на більших широтах, ніж було відомо раніше.

Як титанозаври висиджували яйця в умовах нестачі тепла

Щоб з’ясувати особливості яєць, науковці застосували мікроскопію та мікро-КТ-сканування. Вони виміряли товщину шкаралупи, вивчили рельєф її поверхні та будову пор.

З’ясувалося, що шкаралупа була дуже пористою. Така риса характерна і для інших яєць титанозаврів, і для сучасних тварин, які закопують яйця замість того, щоб висиджувати їх тілом, — наприклад, крокодилів та мегаподових птахів. Висока пористість свідчить, що яйця з формації Чоррільйо під час інкубації були повністю вкриті гніздовим матеріалом, найімовірніше, у насипних (курганоподібних) гніздах.

За розрахунками дослідників, такі гнізда використовували тепло, яке виділялося під час розкладання рослинності, що вкривала яйця. Подібний спосіб гніздування вже раніше припускали для не-брудівних динозаврів на високих північних широтах, де нестача сонячного випромінювання не дозволяла покладатися на прямий прогрів гнізда сонцем.

Таким чином, нова знахідка не лише розширює відомий ареал титанозаврів, а й показує, що ці гіганти могли пристосовувати свою стратегію розмноження до прохолодніших і темніших умов високих широт наприкінці крейди.