Ганна Биконя створює портрети українських жінок, відтворюючи на полотнах автентичні українські строї.
Ганна Биконя працює на Хмельницькій АЕС. Вона керує мостовим краном, забезпечуючи роботу парової турбіни, аби електроенергія безперебійно подавалася в наші домівки. Її робота — чіткі інструкції, важкі металеві конструкції та велика відповідальність.
А ще — Ганна пише картини, присвячені українським традиціям. Пише, каже, скільки себе пам’ятає, однак справжній творчий порив стався під час повномасштабного вторгнення.
У розмові із журналістами сайту «Є ye.ua» художниця розповіла про свій творчий шлях, як писала картини під час блекаутів, а також про сенси, які закладає у свої роботи.
Частина робіт Ганни Биконі. Фото: надане художницею
Знайомство Ганни із живописом відбулося ще в дитинстві.
У початковій школі вона посідала перші місця в художніх конкурсах, а наприкінці 1990-х років пішла навчатися до Нетішинської художньої школи, де отримала академічну базу. Проте пов’язувати своє доросле життя з мистецтвом дівчина тоді не надумала. Попри бажання навчатися на дизайнерку, Ганна все ж вирішила зупинитися на більш прагматичній, «земній» професії. Так, у 2011 році вона закінчила Рівненський інститут слов’янознавства і отримала диплом товарознавця-експерта в митній справі.
За спеціальністю, розповідає Ганна, попрацювати не довелося, а от бажання малювати нікуди не зникло.
Потужний творчий прорив Ганни Биконі стався під час російського повномасштабного вторгнення. Тоді вона фактично «на одному диханні» намалювала з десяток картин.
Рука потягнулася до пензля після повернення з-за кордону, куди жінка виїхала з двома дітьми і мамою, як тільки почалася велика війна.
«Ми їхали в Чехію до моєї сестри, — згадує Ганна. — Свої водійські права я отримала десь за місяць чи півтора до цього, а тут 1,2 тисячі кілометрів проїхала сама за кермом. Не можу сказати, що погано було у Чехії. Нам дуже допомогли. І житло було, і сама держава допомагала, але дуже вже я тужила за домом, за своїм чоловіком, за всім своїм рідним».
Творчий порив Ганни Биконі стався під час повномасштабного вторгнення. Фото: надане художницею
Жінка намалювала понад десяток картин за 9 місяців. Це дві з них. Фото: надані художницею
Картини почала писати під час блекаутів
Повернення родини додому збіглося з масованими атаками на українську енергосистему та блекаутами. Саме тоді, коли була суцільна темрява та затяжні погодинні відключення світла, чоловік приніс Ганні мольберт і купив фарби, а вона дістала великі полотна, які тривалий час припадали пилом удома, й взялася писати картини. Це стало власною терапією, зізнається жінка. Серія з-понад десятка картин з’явилася приблизно за дев’ять місяців. Згодом було кілька виставок — у стінах ХАЕС і в Острозі.
«Деякі із цих робіт сьогодні в приватних колекціях, частину виставляла на благодійних аукціонах, щоб зібрати кошти на ЗСУ. У мене ж залишилося 4 картини, якщо рахувати разом із недописаною. Порозліталися… І в Київ деякі з цих картин поїхали, і на День міста Острогу дарували», – розповідає мисткиня.
Картина «Берегиня» Ганни Биконі, подарована острожанам на 925-річчя міста. Фото: facebook.com/khnpp
Традиція та характер: про що картини Ганни Биконі
Найчастіше на картинах Ганна зображає жінок, вбраних в український традиційний одяг. Кожна її робота — унікальний етнографічний конструктор, який мисткиня збирає буквально по крихтах із різних джерел: від соцмереж приватних колекціонерів до документальних етнографічних фільмів.
«Знайду там, до прикладу, автентичний кожух 1920-х років, а там — весільний вінок, а там — вишиванку з Косівщини або Львівщини. Усе це компонується в одну історію з абсолютно різних джерел, — розповідає Ганна. — Мене часто дівчата запитують: “Як ти це бачиш?”. А я бачу лише загальну картину, воно у процесі з’являється. Якщо не подобається — зверху замалювала. В мене буває, що обличчя жінки (на портреті -авт.) може по декілька разів змінитися, бо може щось не сподобатися. Особливо очі. Для мене очі в портреті — це головне, це дзеркало, яке розповідає її історію».
Через глибокі погляди художниця розкриває характер героїнь та героїв картин. У більшості — це внутрішня сила, загартована пережитим болем, іноді втома, іноді ніжність і вразливість.
«Мене надихають живі погляди, характер, відчуття, ніби в людини є своя історія. Для мене важливо передати людський внутрішній стан — її силу, вразливість, спокій, втому, ніжність або задумливість. Часто через жіночі образи я показую емоції, які близькі мені самій. Думаю, мої картини — про справжність. Не хочеться малювати “ідеальних” людей, людей без емоцій», — ділиться Ганна.
Всі елементи одягу на картинах продумані до дрібниць. Фото: надані художницею
Нині художниця продовжує роботу над полотном, присвяченим Івану Купалу. Над ним Ганна працює близько року й сподівається найближчим часом його закінчити.
Читайте також: «Кацапи не сильні, вони просто довгі»: хмельницький письменник і військовий Юрій Сорока презентував новий роман
