Сергію Залізку навіки залишиться 33 роки, а Артуру Макаряну – 36…
Сьогодні, 2 липня, у Хмельницькому попрощалися з захисником Сергієм Залізком, бійцем 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR.
Воїн зник безвісти у травні 2024 року. Нещодавно стало відомо, що він загинув поблизу Костянтинівки на Донеччині під час бойового завдання. Його загибель підтвердила ДНК-експертиза.
«У лютому 2024 року його мобілізували… 15 квітня 2024 року вони поїхали з побратимами на Схід. А вже 19 травня Сергій написав нам, родині, що йде на позицію. 24 травня вони відходили з позиції, але надійшов наказ, щоб він залишився з новобранцями і продовжив бій. 26 травня о 14:00 він востаннє вийшов на зв’язок, сказав, що сильний обстріл і все… Він дуже любив жити…», – розповіла в коментарі ТРК «Місто» Леся Камінська, родичка загиблого.
Однокласниця захисника Аліна Вавринчук згадує Сергія як щиру, відкриту та добру людину. За її словами, саме про таких людей кажуть, що Бог забирає найкращих.
«Був життєрадісним, любив займатися машинами. Працював на фурі, займався перевезеннями та волонтерством. Він казав: «Якщо настане час, я піду. Я не буду ховатися». Настав час – він пішов», – згадує племінник Сергія Віталій Токар.
Воїна поховали на Алеї Слави.
Сергію Залізку було 33 роки…
Підписатися на канал “Є” в Youtube
Цього ж дня у Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Артура Макаряна. Життя воїна обірвалося 26 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
До лав Збройних сил України він доєднався у 2024 році та проходив службу у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля».
«Він народився у Вірменії, а згодом переїхав до України. Був хорошою, надійною людиною. Він ніколи не боявся роботи, завжди допомагав людям. Працював будівельником, зводив будинки. Пішов на війну, став сапером, а потім перевівся до “Скелі”», – згадує в коментарі ТРК «Місто» про Артура брат Володимир Макарян.
Поховали захисника на Алеї Слави.
Герою навіки залишиться 36 років…
Підписатися на канал “Є” в Youtube
Читайте також: Він мріяв про донечку з його очима та волоссям дружини: історія захисника з Хмельниччини Олексія Марцінка
