Війна забрала життя Олександра Самойленка, Романа Гундича та Миколи Кляшторного…
У п’ятницю, 28 листопада, мешканці Меджибізької тергромади провели в останню земну дорогу захисника Олександра Самойленка. Він загинув 22 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області. Про це повідомили у Меджибізькій селищній раді.
Самойленко Олександр Миколайович народився 5 вересня 1980 року на Чернігівщині.У 1987 році там пішов до першого класу, а через кілька років разом із батьками переїхав до села Митківці, що на Хмельниччині.
Після закінчення Митковецької загальноосвітньої школи Олександр вступив до Хмельницького ВПУ №25, де здобув спеціальність «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв» і кваліфікацію радіотехніка.
У 2000 році проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, розпочав трудовий шлях в обленерго. Паралельно навчався заочно в коледжі Подільського державного агротехнічного університету, де здобув кваліфікацію техніка-електрика.
З 2008 по 2017 рік працював будівельником та електромонтажником. Пізніше долучився до роботи на заводі «Екіпаж», де займався виробництвом металопластикових вікон і дверей.Та повномасштабне російське вторгнення змусило Олександра вдягнути військову форму та стати на захист країни.
За словами побратимів, він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати словом і ділом, з повагою ставився до бойових товаришів та сумлінно виконував кожне поставлене завдання. В Олександра Самойленка залишилися донька та мати. Йому назавжди 45…
Олександр Самойленко. Фото: Меджибізька селищна рада / facebook
В Улашанівській тергромаді цього дня попрощалися з воїном-земляком Романом Гундичем. Він загинув у бою 22 травня 2024 року. Донедавна вважався безвісти зниклим. Про це повідомили в Улашанівській сільській раді.
Роман Гундич народився 20 лютого 1991 року в селищі Козелець, що на Чернігівщині. Згодом родина переїхала на Славутчину, у село Довжки.
З юних років захисник мав пристрасть до техніки та столярства – із захопленням ремонтував, майстрував і вдосконалював усе, що потрапляло до рук. Захоплювався спортом. У складі шкільної волейбольної команди брав участь у спортивних змаганнях різних рівнів, за що отримував грамоти та медалі, розповідають в громаді.
У цивільному житті Роман Гундич був будівельником. Працював і в Україні, і закордоном. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік вирішив стати на захист країни. Пішов добровольцем у військо й служив гранатометником.
«Служив чесно, із гідністю, підтримував побратимів і виконував усе, що вимагав обов’язок. Завжди, коли мав можливість, виходив на зв’язок із дружиною. Казав, що все добре, щоб не тривожити родину, що обов’язково повернеться до неї та сина», – розповідають в громаді.
Однак з травня 2024 року чоловік припинив виходити на зв’язок. Нещодавно експертиза підтвердила його загибель в районі н.п.Старомайорське Волноваського району Донецької області…
Роман Гундич. Фото: Улашанівська сілька рада / facebook
Живим коридором у Деражнянській громаді зустріли 28 листопада захисника Миколу Кляшторного. Він також був безвісти зниклим, однак експертиза підтвердила загибель воїна. Його життя обірвалося 8 квітня 2024 року. Про це повідомили у Деражнянській міській раді.
Вічний спочинок Герой знайшов у рідному селищі Лозове.
Микола Кляшторний. Фото: Деражнянська міська рада
Читайте також: Назавжди 20: у Хмельницькому попрощалися з Героєм Дмитром Звездою
